Дорогі брати і сестри! Вітаю Вас з Новим Роком.

Ще один рік відходійшов у вічність, і йому на зміну до нас приходить новий рік. І знову при його зустрічі в душі людини роїться багато думок і почуттів. Наша думка силкується ніби перервати завісу, що розділяє майбутнє від того, що є на даний час, щоб побачити це майбутнє, як своє так інших.

Кожна людина думає, яким буде для неї наступаючий Новий Рік? Чи буде він роком здоров’я і благополуччя, чи роком нових чи старих скорбот? Чи буде жити людина в достатку чи в нещасті та не достатках? Чи проживуть майбутній рік ті, про здоров’я і життя котрих хвилюється і піклується серце кожного з нас, чи відійдуть до Господа? І чи кожен з нас залишиться живим до наступного року?

Але якби наполегливо не ставила людська думка перед собою ці питання на них немає відповіді. Промисел Божий не відкриває нам майбутнє, бо це не тільки нам не потрібно, але й нам на шкоду. Хіба потрібно знати людині, що її очікує хвороба і скорбота, якщо всім нам відомо, що тіло людини неминуче піддається хворобам, в’яне і буде страждати від старечих слабостей і немочей? Хіба потрібно людині знати чи проживе вона наступний рік у достатках чи в бідності якщо ми нагими народжуємося, як сказано в слові Божому, і нагими відходимо з цього світу? Чи проживуть наші рідні та близькі, про життя котрих ми турбувалися у цей минулий рік, знає тільки один Господь Бог. А ми знаємо, що всім належить колись померти, що неминуче розлучення з нашими близькими, що нас очікує зустріч безсмертних наших душ з ними в іншому житті, де вже не буде розлуки. І чи буде живий кожен з нас в наступному році нам не відкрито. Але всі ми розуміємо, що з кожною миттю ми наближаємося до неминучого для нас часу смерті. Ось і непотрібно нам знати про своє майбутнє, і не тільки непотрібно, але й шкідливо. Хіба не так?

Якщо б праведній людині, добродійній котра йде шляхом християнських заповідей наперед було б відкрито, що її очікують тяжкі гріховні спокуси, в боротьбі з котрими вона може і не встояти хіба б не здригнулося її серце. Якщо б людина бачила, що наступний рік чи наступні роки принесуть їй багато нещасть і всяких скорбот не впала би у відчай? І якщо б грішник, котрий багато років живе в своїх гріхах та пристрастях отримав впевненість в тому, що він проживе ще рік, а може п’ять і більше років чи спішив би він відступати від своїх гріхів і недоліків? Ніколи не потрібно думати, проте що нас очікує в земному житті, бо нам того ніхто не скаже.

Засинаючи кожен день, ми так рідко думаємо що цей день можливо останній у нашому земному житті. Коли нас навідують скорботи, хвороби і випробовування; коли наше серце надривається в сльозах і стражданнях, – чому ми часто не хочемо нагадати собі проте, що у нас християн, є міцна надія на Того, Хто чує всі крики і зітхання людської душі і бачить всі страждання людського серця? І від того нас рідко відвідує нашу надія на те, що якщо ми свою скорботу, своє випробовування чи хворобу які трапилися з нами в житті, перенесемо з терпінням і вірою, Господь прийме це наше терпіння і нашу віру, як відкупительну жертву за незчисленну кількість прогрішень.

Минулий рік вже ніколи до нас не вернеться. Він подібний до ріки котра відносить у море все, що по ній пливе, так і цей минаючий рік забере з собою все те чим ми жили, про що думали, чим дихали. Ніколи ніякий рік і навіть година чи хвилина не повертається назад.

Мало думаємо проте, що живемо не так, проводимо рік за роком не так як заповідав Той, Хто дарував нам життя. Адже Він Чекає від кожного з нас, що своє життя тут на землі ми зробимо часом приготування до вічного життя, не безплідно, а коли прийде час зустрінемо смерть з вірою і з добрими длами які ми творили впродовж свого життя.

Дорогі брати і сестри всі ми знаємо, що наша Свята Церква як рідна мати кличе нас примножувати свої молитви, свої добрі діла. Ми зустрічаємо новий рік з почуттям вдячності Господу Богу за все, що Господь наш послав в минулому році: за сонце, за світло, за тепло, за урожай, за здоров’я, за виздоровлення після хвороби, за схоронення нас від усяких напастей – за все це ми дякуємо Богові словами і почуттями нашого віруючого серця.

Ми просимо в Господа, щоб Він послав нам в Новому Році здоров’я і благополуччя. Всі ми маємо свої турботи домашні та особисті. І Господь не забороняє нам просити Його про вгамування навіть наших малих людських потреб, не забороняє молитися за здоров’я своїх близьких, за свої доми і достатки. Ми молимося Господу, щоб Він зіслав у наступному році Своє Отцівське благословення, щоб у Новому Році ми менше хворіли, щоб нас оминали всякі біди та нещастя, щоб Боже благословення перебувало з нами на наших сім’ях, на наших домах і на всіх тих за кого ми молимося.

Вступаючи в Новий Рік, ми хочемо щоб серце кожного з нас здобуло більшого смирення, щоб цим серцем було більше зроблено діл любові: щоб ми краще приготовлялися до життя вічного.

Нехай же наступний рік буде для нас роком милостей Божих. Нехай Господь благословить нашу багатостраждальну Батьківщину – миром, щастям і благополуччям. Нехай кожному з нас Господь дарує здоров’я і зміцнює нас своєю отцівською допомогою для виконання Його заповідей.

Щоб ми стали достойними дітьми Отця Небесного, котрий дає нам життя тут на землі і кличе всіх до життя вічного в Царстві Небесному.

З НОВИМ РОКОМ, З НОВИМ ЩАСТЯМ ХАЙ ЗАДУМАНЕ ВСЕ ВДАСТЬСЯ

свящ. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП.