Три з половиною роки продовжувалася земна проповідь Господа нашого Ісуса Христа. За такий короткий час Господь здійснив так багато спасительних дій і чудес, то «якщо б писати про це дослівно, то весь світ не зміг би вмістити написаних книг» (Ін.21.25). Одним з таких чудес являється зцілення юнака, одержимого нечистим духом і приведеного батьком до Ісуса Христа.

Батько юнака так розказав Спасителеві про хворобу свого Сина: «На повний місяць біснується і тяжко страждає» (Мф.17.15), «дух кидає його на землю, і він піниться і скрегоче зубами своїми, дерев’яніє…  Багаторазово дух кидав його і у вогонь, і у воду, щоб його погубити (Мк.9.18,22); і на силу відступає від нього вимучивши його» (Лк.9.39).

Батько просив у Господа милості і Він милосердиться над засмученим батьком і бажаючи бачити в ньому віру в благодатну чудодійну силу, відповідав йому: «…Якщо маєш хоч трошки віри, то все можливе віруючому. І в той же час батько юнака, із сльозами вигукнув: «Вірую Господи! Допоможи моєму невірству!» (Мк.9.23-24). Господь заборонив нечистому духові і сказав: «Я наказую тобі, вийди з нього і більше не входь в нього» (Мк.9.25), і дух вийшов з юнака.

Дорогі брати і сестри! В цій євангельській розповіді ми бачимо, нещасного, слабкого вірою батька і вимученого стражданнями сина, що підпав під владу нечистого духа злоби. Але милосердя Боже розбудило у серці батька глибоку віру і син отримав оздоровлення. За словами батька його син був хворий з дитинства і на повний місяць біснувався, тобто у нього були сильні напади. Святий Іоан Золотоустий пише, що злі духи спричиняють багато зла людям саме на повний місяць, з підступним змістом, хочуть приховати від людей свої згубні дії, щоб люди приписували це зло не злим духам, а творінню Божому – місяцеві, і тим самим зневажали Творця Бога Вседержителя.

Який же засіб проти духів злоби? Найперше, дорогі в Христі брати і сестри, це віра в Христа Спасителя, що через Свою смерть на хресті переміг диявольську силу. Це Святі Таїнства Церкви Христової, особливо Таїнства Покаяння та Святого Причастя, також молитва і піст. Адже, Сам Господь наш Ісус Христос неодноразово говорив Своїм апостолам, якщо будете мати віру як гірчичне зерно… то нічого не матимете неможливого. Цей же рід виганяється молитвою і постом (Мф.17.20-21). Свята Церква знаючи силу цієї духовної зброї, закликає нас чотири рази в році до багатоденного посту та двічі в тиждень у середу та п’ятницю до одноденного посту.

Святитель Іоан Золотоустий вчить, що коли хто молиться і постить, той має два крила, що легші від вітру, бо немає нікого сильнішого від людини, котра щиро постить і молиться.

Святитель Філарет Московський говорить: «Якщо піст потрібний апостолам, то потрібний і нам. Якщо піст допомагає чудотворцям, то і ми, тіло, котрих часто воює проти душі, не повинні відкидати його допомогу. Піст і молитва зміцнюють в нас віру, надію і любов, і з’єднують нас з Богом. Молитва робить те, що неможливе можливим, невигідне вигідним, тяжке легким. Апостол Яків вчить нас, що багато може щира молитва праведного (Як.5.16). Святі Отці і Вчителі Церкви називають молитву «матір’ю всіх добродійств».

Тому, дорогі у Христі брати і сестри! Якнайчастіше звертаймося до Господа у своїх молитвах, бо створена Богом душа поспішає до свого Джерела, шукає Бога і спілкування з Ним, скучає за Ним, часто навіть не усвідомлюючи цього. Спілкування людини з Богом досягається в гарячій сердечній молитві, котра ніде не буває такою плідною, як в храмі, де все спонукає людину до молитви і зосереджує на ній. Але нам потрібно молитися з твердою вірою і смиренням, тому, що «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать»(Лк.4.6).

Господь наш Ісус Христос вчить нас: «Усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите і сповниться вам. І коли стоїте на молитві, то прощайте, якщо маєте, що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний простив вам гріхи ваші» (Мк.11.24-25). Молитва без віри і без уваги подібна до кадильниці без ладану, чи до тіла без душі. Апостол Павло вчить нас: «Безперестанно моліться! За все дякуйте Богові, бо така Божа воля щодо вас у Христі Ісусі» (1Сол.5.17-18).

Стараймося, дорогі брати і сестри, молитися не тільки розумом, а й серцем, бо «серцем смиренним і сокрушенним Бог не погордить» (Пс.50.19). Не впадаймо у відчай і не нарікаймо, навіть і тоді, коли Господь не спішить із виконанням нашого прохання. Бо Господь серцевідець краще від нас знає, коли виконати наше прохання. Із Святого Письма та з історії Церкви ми знаємо, що деякі праведні люди постили і молилися і просили Бога про виконання своїх завітніх і святих бажань впродовж багатьох років. Наприклад, як довго молилася Сара, щоб Бог дарував їй сина. І вона народила його у глибокій старості. Багато молилися праведні Захарія та його дружина Єлизавета, і розрішилася їх неплідність також на схилі літ. Святі праведні Богоотці Йоаким і Анна 50 років молилися і постили та чинили милостиню, і врешті Господь подарував їм дочку – Пресвяту Богородицю.

Замість того щоб вимагати у Бога негайного задоволення наших прохань, краще безпристрасно випробовуймо самих себе: чи наші молитви є такими якими вони повинні бути? Під час молитви прислухаймося до себе. Пам’ятаймо, що молитва з твердою вірою та зі смиренням, що виходить із глибини чистого серця, приємна Богові, а для нас, дорогі у Христі брати і сестри, є тією спасителькою стежиною, яка веде до Царства небесного.

свящ. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП.