15/28 липня
Святий князь Володимир народився близько 960 року й був названий язичницьким ім’ям Володимир, тобто володар світу.
Його батьками були князь Святослав – син княгині Ольги та Малуша – як припускають, дочка древлянського князя Мала, який був страчений за смерть князя Ігоря.
Малуша хоч і прийняла вона християнську віру разом з усіма, проте в душі залишалась язичницею. Княгиня Ольга була категорично проти такого шлюбу свого сина, адже Малуша була в неї лише ключницею, полонянкою і рабинею.
Батько князя Володимира Святослав, усе своє життя провів у військових походах й отримав прізвисько — завойовник. Мав він трьох синів, серед яких князь Володимир був наймолодшим.
Княгиня Ольга мала найбільший вплив на майбутнього князя. З великою любов’ю вона розповідала йому про Ісуса Христа, Сина Божого, про Богородицю, святих та про основну мету людського життя — спасіння своєї душі. Сплине немало часу, поки зерна, посіяні в юну душу, принесуть благодатні плоди.
В 970 році, збираючись у черговий військовий похід, який виявився для нього останнім, князь Святослав розділив свої володіння між трьома синами: у Києві залишився Ярополк, у центрі древлянської землі Іскоростені — Олег, а Володимир отримав далекий північний Новгород. У 14-му віці він разом з дядьком Добринею, братом матері, вирушив до Новгорода, щоб посісти там княжий престол.
Язичницьке виховання князя гартувало в його душі жадобу до влади, мстивість та сластолюбство.
Після смерті Київського князя Святослава розпочалась братовбивча війна між його синами. Її наслідком стали дві смерті: Олега і Ярополка, а князь Володимир, Володимир, злякавшись за своє життя, втік з Новгорода до варягів. Лише через три роки, зібравши там дружину з людей варязьких, пішов на Київ і вбив Ярополка, а його вдову-гречанку взяв собі за жінку і як єдиний спадкоємець Київської держави, піднявся на великокняжий Київський Престол.
Держава князя була однією із найбільших у Європі. Ставши одноосібним володарем Київської Держави, князь Володимир почав зводити безліч язичницьких бовванів-ідолів не лише в Києві, але й по всій землі Київської Русі. Місця, де вони були поставлені, ставали об’єктами нечестивого вшанування та ідолопоклонства.
Давні літописці зазначали, що він мав багато наложниць, а з п’яти офіційних жінок чотири були християнками (грекиня, болгарка, дві чешки), які впливали на Володимира. Господь готував йому велику світлу дорогу. «Де збільшився гріх, там, — за словами апостола, — зарясніла благодать» (Рим. 5, 20). І Володимир вирішив прийняти нову віру, щоб не тільки впровадити вишу культуру того часу, якою була християнська релігія, у свою країну, а за її допомогою згуртувати різні племена біля Києва й об’єднати їх в одну православну державу.
Щоб справа набрала всенародного розголосу, Володимир покликав на нараду впливових бояр і послав посланців до різних держав, щоб переконатися, котра віра найкраща. Посланцям найбільше сподобалося грецьке богослужіння у святому Софіївському соборі в Царгороді. Тому вирішили прийняти віру з Греції.
Якщо взяти за найпевнішу вірогідність літопис, то князь охрестився в 988 р. в завойованому ним грецькому місті-фортеці Корсуні (древній Херсонес). Він послав посланців до царів Василя і Константина, які не виконали угоду про воєнну допомогу проти Варди Фоки, і наказав передати: «Я взяв ваше славне місто, але коли ви не віддасте за мене сестру Анну, то з вашим містом Царгородом я зроблю те саме, що з Херсонесом». Почувши це, царі обіцяли умовити Анну, а Володимиру переказали: «Охрестися, тоді пошлемо свою сестру до тебе». Володимир відповів: «Хай охрестять мене ті (священики), хто прибуде разом із сестрою вашою». Імператори погодились і послали до Володимира свою сестру Анну, а на Київську Кафедру Митрополита Михаїла з почтом, кліром, й багатьма святинями.
«З Божою волею Володимир захворів і нічого не бачив. Він не знав, що йому робити і дуже переживав. Цариця йому сказала: «Коли хочеш видужати, швидше охрестися; коли ж не охрестишся, то не відійде від тебе хвороба». На це Володимир відповів: «Коли це правда, то великий Бог християнський!»
«Як тільки повернувся князь Володимир додому, наказав поскидати ідолів — одних посікти, а інших попалити. А Перуна наказав прив’язати коневі до хвоста й тягти з гори через Боричів потік до річки, а 12 мужам підпихати його киями… Дотягнувши, кинули Перуна в Дніпро… А по цьому Володимир послав посланців по всьому місту, наказуючи: «Хто не прийде завтра до річки, — чи багатий він, чи вбогий, старець чи невільник, — той стане противний мені»».
Частина киян послухалася князя й охрестилася. Всенародне хрещення було важкою справою. Потрібно було відповідно підготувати народ до цього важливого акту. Для цього треба було мати священиків, які знали мову й звичаї наших предків. Кияни хрестилися в річці Почайні, яка впадає в Дніпро. А в Синопсисі Інокентія Гізеля (XVII ст.) місцем охрещення є Хрещатик. І, мабуть, усі праві! Тому що хрещення проходило всюди й поетапно. Таїнство хрещення відправляли священики. Потрібних священиків прислали з Візантії та Болгари, мову яких розуміли наші предки. У болгар Володимир узяв і потрібну кількість богослужбових книг, які переклали брати Кирило і Мефодій.
Ставши християнином, Володимир Великий цілком змінив своє життя. До хворих і бідних Володимир ставився милосердним за часів князювання Володимира в Київській державі з’явилося церковне законодавство. Збірник законів під назвою «Церковний Устав князя Володимира встановив церковно-правові норми життя, була відмінена смертна кара. Окремо треба сказати про так звану десятину. Від власних доходів, а також і від державних, князь Володимир визначив відрахування в розмірі 10 відсотків на розбудову церков і утримання духівництва. Знову чудовий приклад для сучасних законотворців.
Після Хрещення князь Володимир прожив ще 28 років, ревно дбаючи про поширення християнства. Йому потрібно було багато освічених людей. Тому князь організував школу, де вчилися діти заможних батьків. Крім цього, він закладав і духовні школи, бо хотів мати власне духовенство.
Також після хрещення киян Володимир Великий почав будувати величну церкву на честь Успіння Божої Матері, яку назвали Десятинною, бо на її будівництво князь призначив десяту частину своїх доходів. Це був символ перемоги християнства над поганством. Її побудували на тому місці, де колись красувалася статуя Перуна. Будівництво церкви було закінчено в 996 р. Під час татарської навали 1240 р. Десятинну церкву зруйнували.
Володимир Великий відійшов до Господа 15 липня 1015 р., проживши 55 літ. Його поховано в Десятинній церкві біля гробу цариці Анни, яка померла раніше (1011). Мощі великого князя знаходилися тут до 1635 р., коли Київський Митрополит Петро Могила знайшов їх і переніс до Софійського собору. Голову князя Володимира було перенесено до Успенської Печерської церкви.
Князя Володимира зараховано до лику святих завдяки хрещенню ним Київської Русі. Перший раз Володимира Великого названо в літописах Святим у 1254 р. У 1263 році князя вперше було згадано як Святого Православної Церкви.
Тропар святому рівноапостольному князю Володимиру, глас 4
Уподібнився ти купцеві, що шукає доброї перлини, / славнодержавний Володимире, / коли сидів на високому престолі матері городів наших, / Богом береженого Києва. / Розвідуючи і до Царгороду посилаючи пізнати православну віру, / ти знайшов неоціненну перлину, / Христа, що обрав тебе, як другого Павла, / і змив у святій купелі сліпоту твою душевну й тілесну. / Тим-то святкуємо твоє успіння ми, твої люди. / Молися за спасіння вітчизни твоєї / і множества людей її.
Інший тропар святому рівноапостольному князю Володимиру, глас 8
Православ’я наставниче і всієї Київської Русі просвітителю, / благовірний великий княже Володимире, / святим Хрещенням усіх просвітив єси / і багато славних церков прикрасив, премудрий Василію, / моли Христа Бога, щоб спас душі наші.
Кондак святому рівноапостольному князю Володимиру, глас 8
Уподібнившись великому апостолові Павлу, всеславний Володимире, / ти на старість відкинув, як дитячі мудрування, служіння ідолам / і, як муж звершений, прикрасився багряницею божественного хрещення; / і нині, стоячи перед Спасом Христом у радості, / молися за спасіння вітчизни твоєї і множества людей її.
Величання
Величаємо тебе, святий рівноапостольний княже Володимире, і шануємо святу пам’ять твою, бо ти ідолів знищив і всю землю нашу святим хрещенням просвітив.