У червні-липні 2014 р. Б. в с. Солонів Радивилівського району Рівненської області відбулася знаменна і водночас неординарна подія – перехід церковної громади УПЦ Московського Патріархату в юрисдикцію УПЦ Київського Патріархату.
Подія ця сталася після довголітнього аналізу вірних храму св. вмц. Параскеви П’ятниці с. Солонів того, в якій Церкві вони знаходяться (якого підпорядкування) і те, кому призиває служити місцевий, тоді ще настоятель прот. Юрій Сопіга (УПЦ МП). Останньою краплею в «чаші роздумів і вагань» стали події Українського майдану 2013-2014 рр., а особливо війна на Сході України, яка триває по сьогодні. Коли вірні села просили священика Юрія молитися за жертв Небесної сотні, справедливо відчуваючи у цьому свій християнський обов’язок і патріотизм, то він це просто проігнорував, хоч як пастир мав би бути сам ініціатором таких поминань, молитов за добробут, мир та спокій в Україні.
Але вочевидь о. Юрію Сопізі, як і більшості духовенству УПЦ МП, такі почуття, як власне християнське сумління до молитви за «жертвами» правди, а тим більше почуття патріотизму повністю атрофовані. Востаннє солонівці переконалися в цьому влітку цього року, коли, спостерігаючи за інформацією, що доходила з зони АТО про сотні жертв військових – командирів і солдатів – сучасних Героїв нашої України, просили прот. Юрія Сопігу молитися за спокій душ цих Великих Патріотів України. У відповідь від священика почули категоричне: «Ні, не робив цього і ніколи не буду» . Відповідь просто шокувала людей, які не розуміли, але радше ніколи не сподівалися почути такого від людини духовного сану. І тут релігійна громада с. Солонів стала всерйоз задумуватися, а пізніше діяти, щоби не просто попросити покинути священика їх храм, отця, який не розуміє їхню духовну потребу, а покинути підпорядкування Церкві«руського мира», за який так палко ратує очільник РПЦ, а отже, і верховний керівник УПЦ МП Патріарх Московський Кіріл з духовним і центром в Москві і з лозунгом «навеки вместе».
Маючи таку мету, тобто перехід справді в Національну Церкву – УПЦ Київського Патріархату, парафіяни церкви св. вмц. Параскеви П’ятниці с. Солонів звернулися за підтримкою і допомогою до ігумена Софронія (Бордюка), намісника Свято-Георгіївського монастиря на «Козацьких Могилах», що знаходиться в сусідньому із Солоневом селі. Жителі с. Солонів неодноразово бували на богослужіннях в цьому монастирі, а особливо в ті дні, коли у 9 п’ятницю після П’ятидесятниці там щорічно служив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Люди добре пам’ятали ту благодать, яка витала у повітрі. коли відбувалися ці первосвятительські богослужіння, зі сльозами на очах згадували ті патріотичні проповіді Патріарха Філарета.
Насельники монастиря радо вислухали парафіяльну делегацію і запевнили про допомогу в переході громади в лоно УПЦ КП. Та коли опісля люди повідомили о. Юрія Сопігу про те, що більше не бажають, щоб він приїздив до них на богослужіння і що вони переходять до рідної їм Української Православної Церкви Київського Патріархату, то о. Юрій заявив що вони цього не зможуть зробити, бо храм не в власності громади (!), а належить УПЦ МП і її Рівненській єпархії. Це обурило парафіян, адже всі прекрасно знають, що цей храм, який був збудований у 1910 р., зводився за кошт і стараннями колишніх жителів с. Солонів, а отже, прадідів і дідів сьогоднішніх мешканців села. Всі знали, що в той час ніхто сторонній грошей, а тим більше підтримки на спорудження церкви не давав, і тодішнє правління РПЦ, до якого вимушено належала громада (через те що в тодішній Російській імперії іншої альтернативи для православних парафій не було, всі намагання на автокефалію були поза законом) в особі Священного Правительственого Синоду, ніякої допомоги не надавало, а тим більше констатуючи – не допомагало.
Дізнавшися від насельників Свято- Георгіївського монастиря на «Козацьких Могилах», архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон одразу прийняв прохання вірних громади с. Солонів і призначив їм настоятеля – економа монастиря ієромонаха Онуфрія (Ляду).
Попередній настоятель прот. Юрій Сопіга (УПЦ МП) зачинив церкву, забравши з собою ключі, сказавши, що він їх більше не віддасть, бо нібито парафіяни не мають на них як і на церкву загалом права (!). Проте завдяки мудрій і виваженій позиції о. Онуфрія (Ляди) та насамперед благословенню і отцівській підтримці архієпископа Іларіона люди таки відчинили храм.
Селяни не розгубилися, підібрали другі ключі, і вже майже місяць моляться виключно українською мовою.
4 серпня парафіяни с. Солонів переконалися ще більше в опіці Високопреосвященнійшого Іларіона, Архієпископа Рівненського і Острозького, який відвідав їхній храм під час своєї пастирської поїздки на Радивилівщину. Владика ще раз утвердив і запевнив у правильності вибору громади та відслужив подячний молебень Богу на знак доброго завершення цієї святої справи.
Тим часом досвід жителів с. Солонів вже переймають в інших селах: дві громади на Рівненщині та Волині теж готуються до голосування, щоб перейти від Московського Патріахату до Київського. Нехай це буде хвиля, нехай це буде добрий початок і приклад для всіх українців, які вболівають за Україну.
Ієромонах Онуфрій (Ляди)