– Як Ви вважаєте, якою має бути роль церви під час цих подій, які тривають по всій Україні, передовсім, у столиці. Події, які назвали «Євромайданом». Церква має активно втручатися чи бути за межами, лише закликаючи до мирного розвитку подій?
– Церква повинна бути з народом і я про це заявив у своєму зверненні до народу. Тому ми в політику не втручаємось. Але для нас небайдуже те, що відбувається в Україні. Чому студенти вийшли на Майдан Незалежності? Це була не політична демонстрація. Почалася вона як протест проти того, що уряд не підписав угоду про входження України в ЄС на правах асоціації. Це було перше. Далі студентів побили, народ обурився і це перетворилося в масову демонстрацію. До цього доєдналася політичні партії – опозиція. І тому воно набрало вже такий масовий і політичний характер.
Вихід із цієї ситуації може бути лише один – виконати те, що не виконав уряд перед народом. Цілий рік йшла підготовка населення України до вступу в ЄС в якості асоційованого члена. Ми проводили святкування 1025-річчя хрещення Русі. З якою метою? Показати, що дало християнство Русі після прийняття хрещення, як Русь увійшла в християнську Європу і цим ми хотіли заявити, що Україна, Русь, завжди була в Європі. І тепер, після всієї цієї підготовки, результат – ми поки що не входимо в ЄС.
– От Ви згадали святкування 1025 річниці хрещення Русі. Чимало оглядачів визнають, що цей серйозний конфлікт, який почався після того, як влада України, президент Віктор Янукович не став підписувати угоду про євроасоціацію на саміті у Вільнюсі, конфлікт почався (Янукович сам це визнає) через тиск нашого потужного сусіда – Росії. Держави, яка, зокрема, теж активно відзначала цю річницю хрещення Русі. І взагалі всі понад 20 років незалежності України, постійно висувається теза з боку сусіда про спільний слов’янський простір, не тільки в економічному, а й у духовному плані. За словами російських діячів, даний простір розривати не можна. Україна має залишатися в цій орбіті, адже зв’язки давні, які йдуть ще з тих часів князя Володимира Великого. От як Ви це прокоментуєте?
– Причина цього конфлікту – Росія…
– Ви з цим погоджуєтеся?
– З цим погоджуюсь тому, що Росія хоче створити Митний союз. А Митний союз буде протистояти Європейському союзу. А протистояння може перерости в холодну війну, а вона вже перерости в гарячу війну. Тому, якщо Україна входить в ЄС, то міцного Митного союзу без України не може бути. І протистояння між Митним союзом і Європейським союзом не буде, а значить і холодної і гарячої війни. Крім того, якщо створюється ЄС з участю України, то ЄС набирає великої сили, разом із США – це потужна світова сила, але сила не загарбницька, а демократична, яка заснована на свободі, демократії, християнських цінностях. До того ж могутній фінансовий потенціал, технічний прогрес, військова потужність – це могутня сила в світі, яка здатна підтримувати мир у світі. А якщо цього не буде, то можуть бути конфлікти. Тому це дуже важливий момент в історії людства, щоб запобігти майбутнім війнам, щоб демократія набирала сили в світі. І для України, скажіть, що краще – приєднуватися до заможного чи бідного? Якщо ти приєднався до заможного, і якщо ти будеш там навіть останнім, то все ж таки ти будеш серед заможних. А якщо ти приєднався до бідних, то ти будеш ще біднішим.
– Чимало опонентів європейського розвитку України наголошують, що справа навіть не в економічних аспектах, хоча це важливо – Митний союз або ЄС, а духовній складовій – вони стверджують, що ми разом – слов’яни і маємо бути з Росією. Це, мовляв, наш духовний шлях. Знову ж таки, той самий аргумент, що ми з часів князя Володимира Великого йдемо спільно, що Європа не наш шлях, у тому числі в духовному аспекті. Наводять ці проблеми одностатевих шлюбів, це постійно випливає. Чому так відбувається? Наводжу цитату прихильників, умовно кажучи, російського шляху розвитку України: «У тому числі через православ’я ми пов’язані з Росією, чому ми маємо це розривати?».
– Ми не хочемо розривати зв’язків з Росією. Нехай і вона приєднується до ЄС. Вона приєднається, коли прийде час. Обставини змусять. Але це буде потім. Що стосується християнських цінностей, то я згоден, що в Європі моральні цінності падають. В Україні вони стоять високо, але в Європі є країни, де церква впливова і мораль там теж висока. Та якщо ці європейські моральні сили і Україна будуть діяти в Європі, то підвищиться релігійність в Європі чи не підвищиться?
– Тобто, й Україна може зробити свій внесок?
– Й Україна може зробити. Про одностатеві шлюби. Ми, коли двічі були на з’їзді представників всіх церков у Брюсселі, ми твердо заявили, що ніколи, ні за яких обставин, наші церкви не погодяться на одностатеві шлюби. Я навіть їм сказав: «Ви християни? Християни. Кого ви повинні більше слухати: Бога чи земну владу? Ясно, що Бога. А Бог забороняє ці викривлення людської природи». Тому входження України навпаки буде впливати на те, щоб не було цих одностатевих шлюбів в Європі. Але вільно, не примусово, бо церква має впливати на суспільство, на мораль. І користь буде самій Європі. Тому ми не тільки хочемо від Європи щось для себе, а й можемо Європі дати ось ці духовні цінності.
– Ви на початку нашої розмови наголосили, що церква має бути і є, у ці непрості часи, з народом, у тому числі і з тими студентами, які вийшли на мирний протест. А от є, зокрема, представники Української православної церкви Московського патріархату, які стверджують, що влада від Бога і не варто щось у цьому сенсі змінювати, не треба протестувати. Як Ви це прокоментуєте?
– Справа в тому, що церква має завжди стояти на боці правди. Якщо влада діє несправедливо, то церква не може підтримувати неправду. Якщо влада чинить правду, то, звичайно, церква підтримує правду і в результаті підтримує владу. І ми не проти влади, а ми проти того, що влада не підписала угоду. Ми проти того, що влада не дозволила Україні тепер піти до ЄС. Влада каже, що це не остаточно. Народ не вірить і тому виходить на ці мітинги.
– Звісно, напрошується порівняння Євромайдану з попереднім – «Помаранчевим» майданом – подіями 9-річної давнини. Гострі події навколо виборів – тоді було інше тло для такого масового протесту. Зараз це непідписання угоди про асоціацію з ЄС, тоді – президентські вибори. Але, порівнюючи, можна констатувати, що тоді, всупереч усій гостроті протистояння (зокрема, інцидент біля Центральної виборчої комісії), але все ж таки кров масово не пролилася, тоді цей гострий конфлікт вдалося владнати без цього. На жаль, на Євромайдані кров пролилася – і під час розгону о 4-й годині ранку 30 листопада на Майдані Незалежності, і потім події біля Адміністрації президента. Ми бачимо, що кров таки пролилася. Що може зробити в такій ситуації церква, щоб такого, зважаючи на всю гостроту конфлікту, більше не повторювалося?
– Церква закликає владу не допускати насильства над мирною демонстрацією і не проливати кров. Бо це є гріх, а влада сповідує православ’я.
– Але представники влади переконують, що вони захищаються. Це провокатори, екстремісти їх атакують…
– Провокатори – так, були. Але які провокатори? Які навмисно провокують для того, щоб була підстава для розігнання демонстрації. Для чого їх роблять? Для того, щоб викликати силове втручання. Мовляв, на владу нападають і вона повинна себе захистити. І нібито таке насилля з боку влади виправдане, бо на неї напали. Але спровокували не демонстранти, а заслані провокатори. І вони викриті. Весь світ знає, що демонстрація не застосовувала жодного насилля в бік влади. Якщо демонстранти наразі знаходяться в приміщенні міської ради, то вони не перешкоджають роботі київської влади. Вони просто там зігріваються. Так само як і в Будинку профспілок. Так само вони прийшли в Михайлівський монастир і церква відкрила їм двері храму. Для чого? Щоб вони зігрілися та могли переночувати. Монахи їх нагодували і дали чай. І цей приклад монастиря і перебування демонстрантів у Міській раді та Будинку профспілок – це лише заради відпочинку і все. А не захоплення, не переворот.
– Але представники влади наполягають, що це незаконні дії і навіть не виключають силового вирішення цього питання, щоб звільнили приміщення Київської міської ради та Будинку профспілок…
– Господь розбереться. У свій час все вийде на поверхню.
– Ми маємо конфлікт – він у розпалі, він не вирішений. Скільки він триватиме ніхто не знає, чим закінчиться – теж ніхто не спрогнозує. Що може зараз зробити церква? Можливо різні церкви об’єднаються і зроблять певну спільну заяву – заклик до учасників цього конфлікту? Можливо, підготовка такої заяви вже ведеться? Який ще крок може зробити церква, щоб цей конфлікт розв’язався мирно?
– Церква, по-перше, молиться і буде молитись. Це її покликання – молитися до Бога, аби Господь привів усіх до миру і злагоди. Крім того, церква може закликати протидіючі сили до діалогу. Крім того, церква може звернутися до європейських країн поновити переговори про підписання угоди про входження в ЄС. Коли Україна ввійде в ЄС, то все припиниться. Тоді і Росія не буде тиснути, бо буде пізно. Україна відірветься від Митного союзу.
– Коли з’явиться така заява, можете сказати?
– Я не можу сказати. Це не тільки наша церква. Від нашої церкви я вже зробив заяву…
– Так, а коли спільно?
– Верховний архієпископ і митрополит Володимир зробив заяву, але ми тепер можемо зробити спільну заяву від усіх церков України.
– Ведеться підготовка?
– Ведеться.