Пам’ять 13 / 26 травня

Священомученик Макарій Канівський жив у XVII столітті. Це булі скрутни часі для православних Білорусі та України. Життєвий подвиг, здійснений священомученика, був подвигом захисту Православної віри в умовах нерівної виснажливої боротьби, коли захищати можна було тільки майбутнє Київського Православ’я, оскільки те, що зберігалося від урагану унії, зносилося татарськими набігами.

У 1688 році при оновленні храму труну священомученика був відкритий і в ньому здобуто нетлінне тіло святого. У зв’язку з небезпекою нападу на Канівську обитель 13 травня 1688 святі мощі були урочисто перенесені в Переяславську полкову Воскресенську церкву. Туди ж перенесли улюблену книгу священомученика «Бесіди Іоанна Златоуста на 14 послань апостола Павла» (Київське видання 1621 – 1623 рр..) З його власноручним записом на одному з аркушів. При єпископі Захарії (Корниловичем) в 1713 році мощі були перенесені в новозбудований храм Михайлівського Переяславського монастиря, а після його закриття спочивали з 4 серпня 1786 в Переяславському Вознесенському монастирі.

У 1942 році мощі були перенесені в Троїцьку церкву міста Черкаси, а з 1965 року перебувають у храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці того ж міста.

Тропар священомученику Макарію Канівському, архімандриту Пінському (на перенесення мощів), глас 8

До гідної раки чудотворних мощів твоїх, / священомученик Макарій, / ми, грішні, припадаємо і дар зцілення приймаємо :/ бо ти завжди здоров’я подаєш болящим, сумним втіху / і всім, хто шанує тебе, всяку просьбу виконуєш, / моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

Кондак священомученику Макарію Канівському, архімандриту Пінському (на перенесення мощів), глас 2

Життя пісника і подібне на життя ангелів / страждальницьким подвигом закінчив ти / і тепер з Ангелами живеш, блаженний в Богу отче Макарій, / з ними невпинно моли Бога за всіх нас