Дев’ятнадцятого жовтня 2025 р., на сайті релігійної структури, яка носить самоназву «Українська Православна Церква Київського Патріархату, з’явився цікавий документ під назвою «Духовний заповіт Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату до всієї повноти українського православ’я». Незабаром, на порталі «Україна Православна», була опублікована стаття під назвою «Патріарха Філарета змусили підписати «Духовний заповіт», скориставшись його станом», у якій, з посиланням на інсайдерську інформацію, стверджується: «Редакція «України Православної» отримала достовірні свідчення від осіб, наближених до Почесного Патріарха Філарета, про те, що оприлюднений 19 жовтня 2025 року «Духовний заповіт» насправді був складений зацікавленими особами без відома самого владики. На це вказують також зміст і стилістика документа, які не є характерними для Його Святості. … За словами свідків події, Почесний Патріарх вперше побачив текст «заповіту» лише в момент його підписання. На наявних фотографіях і відео видно, що стан владики наразі доволі складний, тож очевидно, що цим скористалися. … Найімовірніше, оточення Почесного Патріарха через написання та публікацію цього документа прагне усунути представників Православної Церкви України від звершення чину відспівування та поховання владики, коли настане відповідний час. Адже саме фрагмент «заповіту», присвячений цьому питанню, найбільше вибивається із загальної логіки тексту».

Опосередковано версію, яка оприлюднена в статті, підтверджує о. Андрій Гущенко коментарем під посиланням у ФБ: «Я не джерело, але був 10 років іподияконом біля Патріарха і працював в прес-службі патріархії, тож можу засвідчити одну просту річ. Документи Патріарх не підписує у вівтарі собору в якому служить. Він не робить цього під час того коли в облаченні і на літургії. Бо це місце молитви в не справ які потребують обговорень і порад. Хіба може книжку підписати в подарунок комусь. Це елементарно зрозуміло, що він перший раз бачить цей документ і що йому дають і похапцем після причастя коли йдуть його вітати то архієреї, то духовенство то поважні миряни, підходять з цією бумагою. Певно він її став читати, але чи розібрався в написаному чи ні враховуючи його теперішній стан. Він документи підписує від секретаря і це робить в робочому кабінеті або під час тих чи інших нарад синодів і т.д. Так йому набирають текст і готують для підпису, а він задає основні моменти які хотів би зауважити або колись і від руки писав і треба перенабрати і тоді він ще раз читає, а потім підписує. Тобто він “власний заповіт” мав би привезти з собою з патріархії вже підписаний і перечитаним ним самим, і тоді мав би дати старшому архієрею або самому його зачитати, а не підсунутий на службі для автографа. І оце все що ми бачили. Хіба сліпий не бачить що його станом користується це збіговисько «владик» та один «журналіст» який певно і писав це».

Натомість інше джерело з сучасного оточення Почесного патріарха Філарета, яке було біля нього і до 2019 р., подає дещо інший варіант цієї події: «Кілька тижнів тому, Святійший патріарх Філарет надиктував кілька основних тезисів, доручив скласти «Заповіт». Під час служби в Володимирському соборі, він запитав: «Чи готовий чернетка?». Коли йому принесли текст, він передивився і підписав…»

Звичайно, що версію про ознайомлення з документом та цілком добровільне підписання, підтвердили і в прес-службі сучасного «Київського Патріархату».

Отже, маємо два свідчення, які суперечать одне одному. Тому вирішили проаналізувати «Заповіт» через ретроспективу подій та висловів колишнього Київського митрополита Філарета з кінця 2018 і до 2022 року.

І. Діяльність Філарета після Об’єднавчого собору 2018 р. і до жовтня 2019 року

На Об’єднавчому соборі українських православних церков, що відбувся 15 грудня 2018 р., Предстоятелем ПЦУ був обраний Блаженнійший Епіфаній (Думенко), а колишній очільник УПЦ КП Філарет (Денисенко) ввійшов у її як правлячий єпархіальний архієрей та постійний член Священного Синоду. При цьому йому було даровано звання «почесного патріарха», хоча Вселенський патріархат визначив (і визначає) – «колишнім митрополитом Київським». Що стосується УПЦ КП, то вона була ліквідована своїм Помісним собором ще перед початком Об’єднавчого собору, а Міністерство культури України, наказом №54 від 30 січня 2019 року, зняла з реєстрації Статути УПЦ КП і Київської Патріархії.

Натомість Почесний патріарх Філарет, хоча і брав участь у кількох засіданнях Священного Синоду та світських заходах ПЦУ, продовжував позиціонувати себе як «предстоятель». Зокрема він уникав співслужіння з Блаженнійшим митрополитом Епіфанієм, продовжував носити патріарший кукіль, нагороджувати орденами та медалями вже неіснуючої УПЦ КП і т.д. А 28 травня 2019 р. здійснює антиканонічний акт – публікує на сайті «Церква.інфо» «Указ» про «заборону у священослужінні» ректора КПБА, прот. Олександра Трофимлюка. При цьому робить це на бланку УПЦ КП…

Таким чином, можна зробити висновок, що вже навесні 2019 р., діяльність Почесного патріарха Філарета можна охарактеризувати як спробу розколу ПЦУ та незаконне присвоєння титулу «Предстоятеля». У подальшому він тлумачив свої дії як виконання якісь «таємних угод», згідно яких він «залишається предстоятелем ПЦУ в Україні», але жодних підтверджень їх існування так і не надав.

Остаточний розрив Почесного патріарха Філарета з ПЦУ відбувся 20 червня 2019 р., коли він скликав зібрання своїх прибічників у Володимирському соборі та оголосив його «помісним собором УПЦ КП». Там він заявив про відновлення УПЦ КП, а вже 23 червня почав святити «новий єпископат» за допомогою двох колишніх архієреїв УПЦ КП, які покинули ПЦУ та долучилися до розколу.

Після цього, Філарет чітко позиціонував себе як предстоятель окремої, хоча і не визнаної канонічно, православної юрисдикції. Жодної заяви або свідчення, що він є архієреєм ПЦУ не було.

Крім того, на протязі 2019-2022 (і до сього часу) Почесний патріарх Філарет поширував російські наративи щодо ПЦУ. Ще в 2021 р., на запит закордонних ЗМІ, наш портал оприлюднив канонічну відповідь на ці закиди, яку незабаром поширили і закордонні ЗМІ кількома мовами. Коли уважно почитати ці ствердження, які увесь час повторював, як особисто Філарет, так і його оточення, вони цілком кладуться у зміст першого, другого та третього абзацу його «Заповіту».

ІІ. Відповідь ПЦУ на розкольницьку діяльність Філарета Денисенко

Не дивлячись на розкольницький демарш Філарета, а також спроби безпосередньої дискредитації ПЦУ, Священний Синод дуже лагідно на це реагував. Проти нього не було вжито жодних канонічних покарань. Почесного патріарха залишають архієреєм ПЦУ, а єдиними санкціями є виключення з постійних членів Священного Синоду та відрахування на спокій. На думку багатьох релігієзнавців, це було зроблено з врахування заслуг та віку Філарета.

Натомість тих колишніх архієреїв та кліриків ПЦУ, які долучилися до розкольницької групи Філарета, Священний Синод покарав жорстко: Після відповідних канонічних процедур, всі вони були позбавлені сану.

Крім того, Священний Синод ПЦУ читко визначив, що не визнає архієрейського сану осіб, хіротонію яких здійснив Філарет з червня 2019 р., а його «архієрейські собори» визначає як «самочинні зібрання, які привласнювали собі назву «Архієрейський собор УПЦ КП»»

Зі свого боку, ані Філарет, ані його «єпископат», рішення Священного Синоду проігнорував та продовжував свою розкольницьку діяльність.

ІІІ. Відспівування та погребіння «патріарха» Філарета – головний суперечливий абзац «Заповіту»

Як відзначалося вище, нічого суперечливого з заявами самого «патріарха УПЦ КП» Філарета у першому, другому та третьому абзацах «Заповіту» немає. Вочевидь не викликає заперечень і останній абзац. Таким чином, суперечка точиться навколо четвертого абзацу: «На випадок моєї смерті заповідаю, щоб чин відспівування та погребіння був звершений у Володимирському кафедральному патріаршому соборі м. Києва, архієреями Української Православної Церкви Київського Патріархату, а не ПЦУ». Але, при більш прискіпливому вивченні, і тут все логічне з погляду самого Філарета та т.зв. «УПЦ КП».

По перше, Філарет вважає сучасну УПЦ КП окремою православною юрисдикцією. Тому цілком природно бажає, що його «відспівування та погребіння» здійснили саме архієреї цієї юрисдикції.

По друге, Філарет багато разів заявляв, що він вважає себе «Патріархом Київським і всієї України» та, вочевидь, бажає бути відспіваним та похованим саме в цьому статусі предстоятеля. Але ПЦУ, зважаючи на канонічний порядок, не може це зробити, бо вона визнає його виключно як «почесного патріарха» та «архієрея на спокої».

По третє, заява Філарета щодо небажання участі в відспівуванні та похованні архієреїв ПЦУ, цілком логічне виникає з його слів про «обман та зраду», що здійснило найближче оточення архієреїв у часі Об’єднавчого собору і надання Томосу.

Повстає закономірне питання: Чому цей абзац заповіту викликав таку бурхливу реакцію в ПЦУ? Адже навіть з огляду на рішення Священного Синоду ПЦУ, ані її Предстоятель, Блаженнійший митрополит Епіфаній, ані жодний з архієреїв або кліриків, не може співслужить з «єпископатом» сучасної УПЦ КП. Отже, відспівувати може, або єпископат та духовенство ПЦУ, або «єпископат» та «духовенство» УПЦ КП. Варіантів вирішення цієї суперечності може бути тільки два варіанти: а) Священний Синод ПЦУ, на прохання «єпископату УПЦ КП», здійснює їх амністію та прийом у свою юрисдикцію як архієреїв; б) Нинішній «єпископат» УПЦ КП відмовляється від незаконних хіротоній та просить прийняти їх в ПЦУ як священників, якими вони були до «хіротоній» Філарета.

Але відповідь дуже проста. Своєю заявою Філарет поставив керівництво ПЦУ в положення цугцванг.

Оскільки керівництво ПЦУ увесь час заявляло, що «почесний патріарх Філарет є її архієреєм», зміщуючи його фото в офіційному церковному календарі та на офіціальному сайті, воно не може самоусунуться від церковного поховання свого архієрея. А відсутність офіційного заповіту щодо поховання, давала певні можливості здійснити це без особливого скандалу. Тепер сучасне оточення Філарета, найперше «архієреї», мають всі законні підстави не допустити ПЦУ до похорону. І тут вже не так важливо, підписаний цей «Заповіт» під тиском, обманно або добровільно. Будь-який розвиток подій після смерті Філарета, крім добровільного самоусунення від похорону сучасного «єпископату» УПЦ КП, робить ПЦУ ініціатором неприємного скандалу.

Отже, можна теоретично спрогнозувати три можливих сценарії:

1) ПЦУ офіційно, через суд, домагається визнання «Заповіту» недійсним. Підставою цього звернення до суду можуть бути факти, які викладені в статті порталу «Україна Православна».

2) Самоусунуться від служб похорону, просто навідати Володимирський собор та віддати шану померлому. Але це покаже, що почесний патріарх Філарет не був архієреєм ПЦУ.

3) Спробувати все ж очолити похорон, усунув сучасний «єпископат УПЦ КП». Подібний варіант може викликати силове протистояння.

Як бачимо, усі можливі сценарії негативні для ПЦУ. Але маємо сподів, що Священний Синод ПЦУ знайде якесь компромісне рішення.

IV. Заміст висновків

Ми можемо багата сперечатися щодо достовірності інформації різних джерел з сучасного оточення «патріарха УПЦ КП» Філарета. Давати моральну оцінку цьому оточенню або аналізувати відео та фото, які з’являються у вільному доступі. Але мусимо визнати – текст «Заповіту» цілком відповідає тому, що казав і робив «патріарх» Філарет після Об’єднавчого собору 2018 р.

прот. Сергій Горбик