Будь-який конфлікт, особливо військовий, потребує чіткого обґрунтування, чому він відбувається. Зазвичай це питання мають відповідати офіційні представники держави. Однак ситуація, що сталася в Росії після початку збройного конфлікту з Україною, поступово починає пояснюватися в релігійних термінах. Саме ця мова вийшла за межі церковного середовища. Сьогодні ним уже користуються російські чиновники та ЗМІ. У цьому їх риторика радикальніша, ніж риторика представників Російської православної церкви, тобто. офіційна церковна проповідь стала частиною національної пропаганди.
Війна Росії проти України зробила есхатологічну риторику та мислення ключовими. Не лише у церковній проповіді, а й у державній пропаганді з’являються такі радикальні терміни, як «десатанізація» України. Російські чиновники прямо називають українську владу «сатаністами», «відкритими ворогами Христа», а метою називається необхідність «зупинити верховного володаря пекла, яке б ім’я він не використав — Сатана, Люцифер чи Ібліс. Бо його мета – смерть», — написав заступник голови Ради безпеки Дмитро Медведєв у себе в Telegram. Сатаністами, за словами представника МЗС Росії Марії Захарової, є навіть влада Канади, яка включила патріарха Кирила до свого санкційного списку.
Але окрім абстрактної «влади» звучать і цілком конкретні заклики, наприклад, привласнити Володимиру Зеленському офіційний статус «антихриста». В ефірі головного державного телеканалу «Росія-1» політолог Араїк Степанян прямо заявляє: «Православна церква має проголосити Зеленського офіційним антихристом. Ця людина, на думку Православ’я, це класичний антихрист. Ми маємо забути прізвище Зеленський. Треба називати просто Зеленський-антихрист».
У самій Російській православній церкві також заохочуються найрадикальніші оцінки конфлікту. Натхненником есхатологічної риторики є патріарх Кирило, який своїм антиглобалістським та антизахідним поглядам шукає обґрунтування та підтримку. «Глобалізм є проектом світової всеєдності, але не враховуючи справжнього задуму Творця про людину. А з погляду християнської есхатології ми знаємо, що означає глобальний універсалізм, і знаємо, що без цього глобального універсалізму не з’явиться хтось, хто претендуватиме на глобальну владу і з ім’ям якого буде пов’язаний кінець світу», — заявив патріарх Кирило 25 жовтня, відкритті XXIV Всесвітнього російського народного собору, називаючи Європу та США «антихристиянською територією»
Якщо, як вважає патріарх Кирило, наближається Кінець світу і є якісь антихристиянські території, то повинні бути християнські території і катехон – утримуючий, хто протистоїть Апокаліпсису, що наближається. Єдині, хто може відтермінувати наближення Страшного Суду – це російський народ, Росія і сама Російська православна церква. «Чому прагнуть її (землю російську) зруйнувати, розділити, брата на брата нацькувати? (…) В Апокаліпсисі є згадка про якусь силу, яка утримує пришестя у світ антихриста. (…) На цю силу сьогодні спрямовані всі гострі стріли всіх, хто прагне скомпрометувати церкву, розділити та відірвати її від народу», — заявляє патріарх Кирило
Професор університету Бірмінгему Маурен Періе (Maureen Periie) вважає, що ідея сприйняття Росії як катехону передбачає рух до більш відверто націоналістичної позиції Патріарха, який не може не усвідомлювати ідеологічних резонансів цієї концепції.
Крах старого світопорядку, про який неодноразово говорили і російські чиновники, неминучий. Але Росія має шанс перешкодити приходу у світ сил зла, стати катехоном. Більш чітко формулює цю думку Володимир Сурін, автор консервативного православного сайту «Російська народна лінія»: «На мій погляд, і події в Україні, у тому числі Визвольний похід Російської армії – це напередодні Армагедону. Дата початку останньої війни від людей прихована. Що дійсно можливо – це тільки відстрочити крах миру, що зжив себе». Тобто. на Росію покладається завдання змінити Божий задум про світ, відсунути, якщо це можливо, прихід антихриста.
Есхатологічна риторика, яка стрімко набирає обертів, перетворившись на частину державної пропаганди, покликана обґрунтувати чіткіше місію Росії у її теперішньому та майбутньому. Росія має один шлях і одне завдання – зруйнувати сили сатани, яким служить Україна. І це погляд на поточний конфлікт не маргінальне явище, а фактично є офіційною позицією Російської православної церкви, яка була виражена на Всесвітньому російському народному соборі, де в присутності патріарха Кирила виступив радикальний професор Олександр Дугін, який заявляє, що «це війна неба проти пекла… Святіший у своїй чудовій доповіді м’яко натякнув на ту постать, яка стоїть по той бік, що визначає, надихає, організує наших ворогів. Ця постать дуже близька. Ми не знаємо часів, ніхто не знає. Але ми можемо за знаками їх знати, бачити, наскільки вони близькі… Тому все частіше ми говоримо про Армагеддон, про кінець часів, про апокаліпсис. Ми беремо участь в останній, можливо передостанній, ніхто не знає, але дуже важливій битві»
Чи можна стверджувати, що в Російській православній церкві формується радикально нова есхатологія, основою якої є сприйняття Росії як останній оплот на шляху антихриста? Очевидно, так. РПЦ проповідує, що війну Росії проти України слід розуміти не інакше, як війну сил світла проти сил темряви. Звичайно, говорити про понятійний апарат, що склався, або цілісний світогляд поки не доводиться, бо у процесі її створення з’являються з’являються як нові актори, так і нові ідеї.. З іншого боку, в церковному середовищі повністю відсутня не лише критика, а й якась дискусія про допустимість такого трактування подій, які явно не відповідають православній догматиці про природу апокаліпсису.
Концепція сприйняття Росії як катехону стає значно простішою і привабливішою для державної ідеології, бо ставить Росію на бік добра, а ворога, Україну, на бік зла. Ця концепція пояснює і вторгнення в Україну необхідністю виконання Божої волі себе, тобто. необхідністю протистояння силам пекла. Якщо для державної пропаганди це просто один із прийомів, то для РПЦ це пов’язано з величезним ризиком виявитися лжепророком, ставлячи Бога на свій бік. Втручання в Божий задум про світ перетворює Бога на прихильника однієї з конфліктуючих сторін, а то й зовсім робить непотрібним. Вже не Бог визначає «часи та терміни», але російське керівництво саме стверджує про початок Кінця світу і прагне відсунути його.
Усвідомлення цього змушує підвищувати градус есхатологічної риторики як усередині РПЦ, так і поза нею, оголошуючи конкретних людей слугами сатани, чий список шириться з кожним днем. Рано чи пізно це може лише поглибити розкол між РПЦ та Вселенським Православ’ям, викликаний раніше наданням автокефалії ПЦУ.
Стрімке перетворення РПЦ на апокаліптичну секту прирікає її на самотність і маргіналізацію, а богословське обґрунтування війни робить її лише ще одним рупором російської пропаганди. Патріарх Кирило та його оточення, користуючись підтримкою держави, загнали себе в пастку, вихід з якої неможливий без критичного переосмислення богослов’я епохи патріарха Кирила та її якісно новим оновленням з людей, які не заплямували себе виправданням вторгнення в Україну.
Георгій Перш (George Persh)
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»
Джерело: Public Orthodoxy