Справжній християнин, чи то священнослужитель, чи мирянин, натхненний Євангелієм і несе вирішальну моральну відповідальність за чітке й належне ставлення до реальності, особливо коли вона позначена несправедливістю, ідеологічною ненавистю чи вбивством тисяч невинних людей у війні, спричиненій божевільним героєм з рисами антихриста, який з жестами притаманними Люциферу декларує позицію батька, стурбованого батьківщиною, благодійника народів, захисника християнства і великого будівника храмів.
Справжній християнин, а не обдурений християнин, реагує в такій ситуації, пройнятий стражданнями і смертю, моральними вчинками і ясними словами миру, відрізняючи справедливість від несправедливості, правду від брехні, співучасть від гордині, жорстокість від людяності, без зайвого. Дипломатія, навіть церковна; називає зло злом, а добро – добром.
Справжній християнин не кидається сліпо в поле фальшивих новин, які розповсюджує підступна антиєвропейська пропаганда, бо він за своєю природою вірний правдивій християнській Європі. Він не став виголошувати акробатичні примирливі промови, виголошувати проповіді, наповнені візантійськими орнаментами, використовувати запорошені цитати та банальні фрази, позбавлені будь-якого змісту та контакту з жорстокою реальністю, яка його оточує.
І перш за все, справжній християнин має ясність і моральну уяву, духовну далекоглядність, здатність розрізняти – дозволене й корисне від дозволеного і забороненого; що є обов’язковим, а що ні. Розрізняти справжнього та гідного лідера Церкви Христової від того, кого морально та євангельське зганьбили через цинічну співучасть у найогидніших речах, на які здатна людина, що залишилася без Бога, а саме: завойовницька війна, терор, катування та різанину людей, яких Христос м’яко заповідав нам любити, як самих себе, а не тиснути важким і незаконно нищівним чоботом смерті.
Зруйноване війною обличчя нашого ближнього змушує істинного християнина виходити з тепло-холодного затишку недільного християнства і робити те, що інші хотіли б, щоб вони зробили для нього, якби він був на місці тих, хто його потребує сьогодні.
Саме це робило і робить сьогодні чудово і під впливом християнського здорового глузду румунське духовенство та миряни, які знаходяться в районах церковних єпархій, куди прибувають утікачі від цієї війни.
Війна, спричинена політичною патологією, клінічним імперським баченням і, хоча й неявно, скандальне благословенна людиною, що позбавлена морального глузду і яка бачить «сили зла» саме там, де їх немає, таким чином хитро, але й підступно, цілком нечесно змінює місцями агресора й жертву
Присутність перед нашими очима ближнього, залишеного без засобів існування та без дому, вимагає від нас дій, відповідних нашому власному ступеню християнської свідомості, силам нашої моральної природи, благородству, про яке ми навіть не підозрюємо, що їм володіємо. Ці жести надають великої гідності християнському свідченню та спільноті, до якої ми належимо.
У критичний для християнської Європи час, коли демократія повинна залишатися політично недоторканною, християн усіх конфесій і всіх людей об’єднують загальнолюдські моральні цінності. Коли ці цінності засвоюються, вони діють у суспільстві як протиотрута, яка викорінює нестримні пориви до масового вбивства, до самодержавства як хобі, до агресії до ближнього, до придушення свободи та людської гідності.
Ми всі повинні пройти випробування на мужність: визнати правду в потрібний час, твердо протистояти варварству та боротися за будь-яку ціну зберегти цивілізацію Декалогу та європейську культуру діалогу – здорову структуру, яка допомагає зменшити та навіть зменшити загрозу для нашого спасіння. Загрозу, яка походить від того, щоб зло називати добром, а добро – злом.
Василе Банеску, речник Румунського Патріархату
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»
Джерело: Orthodox Times