Дорогі читачі нашого сайту, здається, наш український народ згрішив і несе покарання, як карав Господь за гріхи народ Божий. Мабуть, Бог дав й нашому народу таке випробування. Кажуть, що з людини як з воску можна виліпити образ ангела доброго чи злого. Так всі сусідні народи граються довірливим чи допитливим українським народом, виліплюють з нього, на сором наш, кожний що хоче. Кожний народ посилає своїх місіонерів до українців. Українець все приймає, всіх хвалить, всім поклоняється. Сусіди, отруївши свою душу, тоді змагаються отруїти українця, бодай своє оточення. Зробили з України релігійний смітник. Навіть коли на планеті появилася Росія, то росіяни теж прийнялися виліпити з українця покірного лакея для своєї мети. Святе Письмо про таке каже так: такi лжеапостоли — лукавi працівники, що набирають вигляду апостолiв Христових. I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела свiтла, а тому не велика рiч, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кiнець їх буде по дiлах їхнiх (2 Кор.,14). Сам Ісус Христос навчає, що хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. (Ів. 8:49).

Деякі промовці, набувши довіру у любителів відеороликів, беруть на себе місію захищати чи нав’язувати свої хибні релігійні переконання. Такі ангели такого світла навіть за Т.Г. Шевченка ховаються, а його твори мабуть до кінця не прочитали, не взяли до уваги вказівку поета, що робиться на апостольському престолі. Такі місіонери-ангели часто стають знаряддям злого духа, щоб зіштовхнути на манівці, якщо можна й тих, які на вірному шляху. Горе вам лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. Горе вам, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитеся: за те ще більший осуд приймете. Горе вам, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. «Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний» (Мт.23:13). Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили Лк.(11:52).

Появилися відеоролики, які стверджують, що конфесії уніатська і православна – обидві релігії «абсолютно одинакові». У їхніх устах звучить так, ніби то правда, як слово Святого Письма. Одинакові вони побудованими чи захопленими уніатами православними храмами, одинакові формою грецьких риз, те саме читають Євангеліє, подібний хрест в обидвох Церков. Це аматорська правда. Але насправді релігія мусить мати здорову основу. Україна, як християнська спільнота, прийняла хрещення від святого Христового апостола Андрія Первозваного. Той же апостол є засновником Константинопольської Церкви, від якої свята княгиня Ольга і святі князі Дир, Аскольд і св. Рівноапостольний князь Володимир прийняли хрещення і хрестили всю Русь.

Коли апостоли заснували Церкву і відійшли у вічність, кожна громада створила богослужбовий обряд – східна грецька Церква і західна, римська Церква. І одна і друга Церкви, при наявності різних обрядів, мають святі апостольські основи. Останніми століттями появилися релігійні організації, які виродилися з якихось суперечок, непорозумінь, принциповості, непокори своїм вчителям і преємникам. Як Мартин Лютер не скорився своїй Церкві і заснував свою протестантську спільноту, ця спільнота вже немає апостольської основи, бо створена на незгоді. Протистанти змагаються доказати, що вони повернули в апостольську добу, та все це даремно. Так і уніати пориваються до св. Князя Володимира, як протестанти в апостольську добу. Апостоли свою святу мученицьку кончину поклали, як фундамент для своєї Церкви. Новітні релігійні організації виродилися з незгоди, ворожнечі, якої в апостолів не було. Отаким методом виродилися всі секти, які появилися пізніше. В апостольській Церкві відбулося розділення на Східну Грецьку і Західну Римську Церкви. Це розділення відбулося після десяти століть життя Церкви разом в Дусі Святому. Церква була єдина і боролася з хибними віровченнями на Вселенських Соборах, утверджувала догми (правди віровчення) для всієї Церкви, а коли розділилися, то вже були сформовані. Та після розділення деякі Церкви наростили віровчення не обов’язкове для спасіння людини. Як наприклад, непогрішимість папи римського. Апостол Петро, на якого опирається Римська Церква, грішив, а вже папи римські стали непогрішимі. Православна Церква не приймає догми Римської Церкви про непогрішимість папи, про непорочне зачаття Богородиці. Є кілька таких непорозумінь між Церквами, однак Церкви мають апостольські основи і прийняття Духа Святого від апостолів. Апостол Христовий Андрій і князь Володимир хрестили Русь у Православну віру, та українці шукають ще щось святішого. Дивуюся, що вiд того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до iншого благовiстування, яке, зрештою, не iнше, а тiльки є люди, що бентежать вас i хочуть спотворити благовiстування Христове. «Та коли б навiть ми чи ангел з неба став благовiстити вам не те, що ми вам благовiстили, нехай буде анафема» (Гал.1:6-8). Чим може виявитися таке благовістя аматорів?

Апостол Павло чи не дорікає нас, що ми шукаємо ще щось святішого над те, що Бог дав нам? Дух же ясно говорить, що в останнi часи вiдступлять деякi вiд вiри, слухаючи духiв спокусникiв i вчення бiсiвськi, через лицемiрство лжесловесникiв, спалених у совiстi своїй (1 Тим.4:2). Що ж таке совість і що таке гріх. Це не просто якийсь внутрішній голос, що говорить нам про те, що погано і що добре; це не вроджена здатність людини відрізняти добро чи зло, це щось більше глибоке, більше таємниче (Рим.2:15)..Совість, це внутрішня духовна сила, наш внутрішній суд, який виносить вирок на наші вчинки. За словом апостола Павла совість в Дусі Святому Рим.9,1. добрі вчинки схвалює, а погані засуджує, викриває, докоряє і карає за них, переслідує як Каїна. Голос крові брата твого волає до Мене від землі; і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї; коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе. (Бут.4:10).

Пророк Малахія напоумляє: Чи не один у всіх нас Отець? Чи не один Бог створив нас? Чому ж ми віроломно чинимо одне проти одного, порушуючи тим завіт батьків наших? (Мал. 2:10-11). Отак ми мусимо себе запитати чи не один у нас всіх Бог, чи не однакова у всіх совість? Один Бог, одна віра, одна молитва, одне Євангеліє, а де ж совість? Навіщо викрадаємо одні в одних віруючих, навіщо робимо насильство над живими і мертвими?

Ось, слово Боже не лиш до Тира, а до всіх пихатих, навіть і Церков. Тире! ти говориш: «я досконалість краси!» Жителі Сидона й Арвада були у тебе веслярами; свої знавці були у тебе, Тире; вони були у тебе керманичами. Старші з Гевала і знавці його були у тебе, щоб зашпаровувати пробоїни твої. Усякі морські кораблі і корабельники їх знаходилися у тебе для ведення торгівлі твоєї. Перс і лідіянин і лівієць знаходилися у війську твоєму і були у тебе ратниками, вішали на тебе щит і шолом; вони надавали тобі велич… (Єзек.27:3). та заридають за тобою гучним голосом, Єз.27, 30. ти зробився жахом, — і не буде тебе повіки» (Єз.37:36). Так говорить Господь Бог: за те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: «я бог, сиджу на сідалищі Божому», і будучи людиною, а не Богом, ставиш розум твій нарівні з розумом Божим… Єз.28,2. ось, Я наведу на тебе іноземців, найлютіших з народів, і вони оголять мечі свої проти краси твоєї мудрості і затьмарять блиск твій; зведуть тебе у могилу… (Єз.28:7)

Ми кидаємося за великим, хочемо багато, а Господу Богу потрібні справедливі, мудрі, виконавчі служителі, та на жаль їх дуже, дуже мало таких. Ми хизуємся мільйонами, одурюємо, купляємо віруючих, і наївно віримо що це Богу миле і що Бог нашого лукавства не бачить.

Ось, Ассур був кедр на Ливані, з красивими гілками і тінистим листям, і високий на зріст; вершина його знаходилася серед товстих сучків. Води вирощували його… Від того висота його перевищила усі дерева польові, … Кедри в саду Божому не затемнювали; кипариси не рівнялися сучкам його, і каштани не були розміром як гілки його… за те, що ти став високий на зріст і вершину свою виставив серед товстих сучків, і серце його загордилося величчю його, — за те Я віддав його у руки володареві народів; він учинив з ним, як потрібно; за беззаконня його Я відкинув його. І зрубали його чужоземці, найлютіші з народів, і повалили його… Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема… Отже, якому з дерев едемських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло… — говорить Господь Бог (Єз. 31 гл.).

Оскільки лукавство стало нашою природою, а образ Божий в собі ми вбили, то говорить Господь Бог, —Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом. Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою. Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, — то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею (Єз. 34:17.20.22). Пророк Божий Єзекііль наче з глибини віків видів наше сьогодні благочестя. І не тільки пророк Єзекііль, але й пророк Ісая схвалює нашу святість. Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха: (Іс. 30:1). Господь допустив, що розбишаків християнських, обмежили в правлінні; та вони знову ожили і знову без Бога правлять Церквою і безчестять ім’я християнина. Порушують всі угоди, топчуть всі канони Церкви.

Чи після смерті, чи коли спіткає нас кривда від Бога, то згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили, (Єз.20:43). Священики порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим,… і Я принижений у них (Єз.22:26). Ми ніякого слова Божого не чуємо, ніякого закону не дотримуємося. Тут Господь веде мову не до вірних і до невірних, а засуджує відносини між віруючими.

Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілості гордих, і принижу пихатість гнобителів; (Іс.13:10). Заради імені Мого відкладав гнів Мій, і заради слави Моєї утримував Себе від знищення тебе (Іс.48:9).

Господь мусить карати, мусить бути пекло бо ми свідомо не хочемо бути образом Божим. Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа (Іс. 26:10). Таких, як ми є, Бог до неба не прийме, бо ми й там будемо Бога зневажати.

Диктори відеороликів в інтернеті дуже захищають уніатську конфесію: дві Церкви «абсолютно одинакові». Годиться людям казати Божу правду. Уніатську Церкву заснували не апостоли, а королі польські, політики, тут вмісно зауважити, що потім інші політики й знищили її. Яким мечем воювали, від такого загинули (Мт.26:52). Під владою польських королів може й не було вибору під політичним гнітом, але коли політичні умови змінилися, то треба було уніатам повернутися до свого батьківського віровчення. Це було б природно. Та чомусь сталося навпаки: «візьми цитру, ходи по місту, грай складно, співай багато пісень, щоб згадали про тебе» (Іс.23:16). Уніати, загнані силою політиків у новостворену конфесію, почали захищати новоутворення і боротися за нього, маючи гіркий історичний досвід пролиття крові в самій Церкві, та, нажаль, серед свого народу. Отак королі сусідніх народів виліпили з нас таких ангелів. Церква повинна жити за вказівками Святого Письма, за Словом Ісуса Христа, ведена Духом Святим. Та, на жаль, чомусь не врахували застережень Божих. Ми щось мудруємо, одного обираємо, іншого засуджуємо. Господь в Старому Завіті благоволив щоб нащадки Давида, чи добрі будуть чи злі, перебували на престолі Давида до приходу Месії. І заради виконання волі Божої, послуху слову Божому прийшов до зневажливих і грішних юдеїв Месія. Царство ізраїльське не пішло шляхом покори Божої і Господь його позбавив взагалі участі в приході Месії. Спаситель застерігає, що усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять (Мт.12:25). Навіщо знову наступати на ті самі граблі? Невже мало досвіду живої історії? Бо хоч у вас тисячi наставникiв у Христi, та не багато отцiв; я родив вас у Христi Iсусi благовiстям (1 Кор. 4:15). Наставників у нас багато, та отців небагато. Апостол Христовий Андрій і князь Володимир. Отже, кожен з нас дасть за себе вiдповiдь Боговi (Рим. 14:12). Ми самі щодень молимося словами молитви Господньої: «не введи нас у спокусу» та чомусь свідомо, мабуть навмисно, шукаємо цієї ж спокуси?

Святе Письмо викриває як спокуса, чи сказати, як злий дух, працює над людиною. І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього; і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше; і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим? Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вустах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так (3 Цар. 22:19-22; 2 Хрон. 18:18-22). Пророк Михей повторив райську подію.

Був змій хитріший за всіх звірів польових (Бут. 3:1). Так сьогодні злий дух обирає з між нас лукавих зміїв. Чи правда, що ота Церква є святою? Ні, онта Святіша і непогрішима… І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти порох у всі дні життя твого; (Бут 3:14). Змії прокляті не перед Богом, навіть не перед образом Божим, а перед худобою, перед подібними собі їдять порох. Ні до святості Божої, ні величі Слави Його не підносяться, бо повзають.

Господь в Святому Письмі все сказав, та, на жаль, ми не бажаємо чути, а ще більше не бажаємо виконувати те, що Бог каже. Ми хочемо те, що саме ми хочемо, а Боже нас мало цікавить. Апостол Іван застерігає; Улюбленi! Не всякому духовi вiрте, але випробовуйте духiв, чи вiд Бога вони, бо багато лжепророкiв з’явилося у свiтi (1 Ів.4:1).

Висновки дуже прості. Ми розумне Боже створіння, образ Божий. Господь у Святому Письмі, в Церкві поклав для нас, розумного створіння, всі настанови і застереження, але ми хочемо те, що саме ми хочемо. Наше мусить бути вище за Боже. Такі місіонери за покликанням духа, який є чужий Богу, основують свої нові релігійні організації. Що їм подобається додають до віровчення, а що не подобається віднімають. Господь таким навіть пригрозив: і коли хто відійме щось від слів книги пророцтва цього, в того відійме Бог участь у книзі життя й у святому місті, і в тому, що написано в книзі цій (Откр.22:19). Господь своєму розумному створінню дав повну свободу дії, але й освідомив, що мусимо стати на суд Його. Господи, з милостивим Ти чиниш милостиво, з мужем щирим — щиро, з чистим — чисто, а з лукавим — за лукавством його. Людей пригноблених Ти спасаєш і поглядом Своїм принижуєш гордовитих (2 Цар. 22:26).

Талан аматорів спокуси – визначена доля на всю вічність. Бо нечестиві будуть, як викинуте терня, яке не беруть рукою; але хто торкається його, озброюється залізом чи деревом списа, і вогнем спалює його на місці (2 Цар.23:6).

Господь показав за що постигне нас, людство, суспільна кривда, війни, епідемії, стихійні лиха. Святе Письмо зауважує, що був голод на землі у дні Давида три роки, рік за роком. І запитав Давид Господа. І сказав Господь: це заради Саула і кровожерливого роду його, за те, що він умертвив гаваонитян (2 Цар.21:1). Чи не той суд на нас коли вбивають християн християни? Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується (Откр.22:11).

Дорогі читачі нашого сайту, читайте і роздумуйте над провидінням Божим. Не обманімося завзятістю лжеапостолів. Святе Письмо, Дух Святий для нас все розкрив. Про справжню Церкву, в якій перебуває Дух Святий, сказано в іншому нашому слові. Православна Церква духовна, містична, вимоглива виконавиця канонів. Вірна рішенням постанов Вселенських Соборів. Вона не чисельна. Вражена неміччю, як Багатостраждальний Іов, як апостол Павло. Але Господь сказав апостолу: «Досить для тебе благодатi Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». I тому я значно охочiше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в менi сила Христова (2 Кор.12:9). Тож наша немічна Церква – носій Небесної Божої Благодаті Христової. Не обманімося. Все інше ховається за хитре м’яке звабливе медоносне слово, а може й за мільйони з різних міжнародних фондів. Такі організації лячно називати Церквою. Вони падають до рівня різних парадів. Йдуть на діяльність, викладають фотографії в інтернет, щоб отримати нову порцію ресурсів для себе і для своїх. Лячно, чи такі дари Бог прийме, бо є застереження Духа Святого. Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що те й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм (Втор. 23:18). Дар милий Богу, це щира жертва християнина, лепта вдови (Лк.21:2). В наш адрес чекаємо щирого слова Святого Письма. Ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі? Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить (Ін.8,49). Отже, усi ми станемо перед судом Христовим (Рим.14:10). Якщо хто має вуха слухати, нехай чує (Мк.4:23). А чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого (Ін.8:43). Дякуємо. Вибачте.

+ Данило, митрополит Чернівецький і Буковинський (ПЦУ)

Джерело: «Православний Духовний Центр апостола Івана Богослова» м.Чернівці