Ім’я «Ілля» з давньоєврейської означає «Мій Бог», і ще й вживається, як коротка форма імені Бога. Часто святого пророка Іллю називають за місцем народження в місті Фісви — Іллею Фесвитянином.
Церковна традиція знає пророка Іллю, як ревного поборника чистоти віри в єдиного небесного Бога. Він нещадно викривав бісослужіння і всіляке поклоніння неправдивим богам. Життєпис його пророчої діяльності висвітлюється в Третій і Четвертій книгах Царств Старого Завіту. Події, пов’язані з пророком, відбуваються за царювання Ахава та Охозії, і переважно це його боротьба з нечестям язичництва, яке проникло в Ізраїльське царство.
Через свою дружину фінікійку Ієзавіль, що вирішила встановити культ Ваала та Астари, слабкий духом Ахав не зважав на дорікання пророка Іллі: «І сказав Ілля [пророк], фесвитянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! В ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом» (3 Цар., 17:1). Коли ж настало це бездощів`я, а за ним і голод, то пророк за словом Господнім відійшов і сховався біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану і пив з потічка воду, а їжу йому приносили ворони. Згодом Ілля, знову ж таки за повелінням Господнім, відійшов у Сарепту сидонську і зупинився в удови, що його годувала мізерними залишками їжі, які в неї не зникали. У домі сарептської удови пророк Ілля показав чудо, воскресивши з мертвих її сина. Він взяв його з рук матері і поклав у свою постіль та довго молився. Юнак піднявся і пророк вивів його із світлиці, віддавши матері: «І сказала та жінка Іллі: тепер-то я узнала, що ти чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх істинне» (3 Цар., 17:24). Цей воскреслий син сарептської удови став у майбутньому пророком Іоною.
Протистояння з царем Ахавом та його вааловими жрецями закінчились повною перемогою Іллі пророка. А правдивіше сказати — істинний Бог переміг Ваала у жертвоприношенні та зведенні вогню. Це сталося на горі Кармила. Першими приготували жертву жреці Ваала і взивали: «Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді» (3 Цар., 18:26). Тоді в опівдні, охайно приготувавши жертву, Ілля, глузуючи з ваалових служителів, закликав правдивого Бога: «Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог в Ізраїлі, і Ти навернеш серце їх до Тебе!» (3 Цар., 18:37). Умить вогонь зійшов і охопив усепалення, і дрова, і каміння, і порох, і поглинув всю воду, що в рові була. Народ увесь упав долілиць й увірував в істинного Бога. Пророк Ілля, знищивши всіх ваалових жреців, зійшов на верхівку Кармила, і схилив голову та наказав своєму слузі, щоб той пішов і подивився на море, і щоб зробив так сім разів. На сьомий раз прийшов слуга і сказав до Іллі, що бачив невелику хмаринку, яка піднімалася з моря.
Відтак, надійшла велика хмара і пішов сильний дощ. А це означало, що вода знову напоїть землю, щоб родила, й голод мав припинитися. Цар Ахав сів у колісницю, заплакав, і помчав у Ізреель. Сказано ж тоді: «Була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля» (3Цар., 18, 45−46). Дружина царя Ахава Ієзавель не змирилася з такими чудесами пророка і повстала проти пророка Іллі ще більше, так що він змушений був знову переховуватися в печерці гори Божої Хорив. Тут явився пророку Господь, і він розмовляв з Ним, закривши лице своє одежою-милоттю. Тоді Бог наказав пророку Іллі йти через пустелю до Дамаску і звершити там святі справи, а найбільше настановити та помазати на пророка замість себе Єлисея, сина Сафатового. Ілля зробив так, як повелів йому Господь.
Згодом пророк Ілля викрив Ахава у злодіянні за те, що він привласнив собі виноградник Навуфея. Так само він викрив наступника Ахава царя Охозію за його звернення у час хвороби до аккаронського ідола Веельзевула. Ілля винищив усіх п’ятдесятників царя, які посилалися до нього, а тих, що були послані втретє за наказом ангела не винищив, а пішов з ним до Охозії і викрив його там за гріх тяжкий, бо звертався до біса.
У дивний спосіб пророк Ілля був взятий на небо. Очевидцем цього став порок Єлисей: «Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо» (4 Цар., 2:11). Пророк побачивши це, взивав тужливим голосом: «Батьку, батьку мій», і підняв милоть, одежу Іллі, з землі, яка впала з неба.
Згідно з біблійною історією до пророка Іллі на небо ще в допотопний період був взятий Енох. Саме Енох та Ілля мають стати апокаліптичними свідками, які після закінчення своєї проповіді на землі в антихристове пришестя, будуть вбитими звіром, що виходитиме з безодні, а потім після трьох днів воскреснуть і знову зійдуть на небо (Одкр., 11, 3, 7, 11).
За ревність по істинному Бозі, викриття в гріхах ідолослужіння сильних світу цього, за творення надприродних чудес за допомогою Божою, Церква урочисто шанує пророка Іллю і встановила особливий день його шанування 2 серпня. У час посухи, або навпаки, безперервного дощу Церква звертається і до святого пророка Іллі в упорядкованому молебному чині та складених семи молитвах. Велично шанували пророка на Русі та в Україні, будуючи на його честь храми з давніх княжих та гетьманських часів. Відомо, що першим храмом у Києві ще до Володимирового хрещення була соборна церква Іллі пророка «над ручаєм». Саме цим храмом клялися руси в договорі з греками 945 р., і князь Ігор водив християн-русів присягати в церкву святого Іллі, як сповіщає нам Літопис, «що є над ручаєм кінець Пасинчої бесіди, бо це була соборна церква…». Також Тройце-Іллінський печерний храм і монастир Богородиці було збудовано в давні княжі часи в Чернігові.
Постать святого пророка Іллі, який утаємничено був піднятий на колісниці до небес, обросла народними повір`ями та прикметами, що здебільшого пов’язані з громом і блискавками, дощами і посухами, а також навіть із заборонами купатися у водоймах після дня його пам’яті. Звісно ж, то звичайні забобони, які Церква не визнає і відкидає.
За народними уявленнями на Іллі можна було спостерігати за проблисками осені й це свято за обрядово-звичаєвим календарем належало вже до осінніх. На полях вся пшениця й жито були вижатими, зв’язаними у снопи і складеними у півкопи. Удова, яка жила сама і не мала допоміжної людської сили, говорила: «Далеко Ілля — вижну і я». Але й вона мала до свята Іллі впоратися зі своїм полем. «На Іллі новий хліб на столі», — селяни в цей час випікали хліб уже з нового врожаю.
Народ вважав, що Ілля є громовержцем, громобоєм таким, що скидає блискавки з неба, тим самим немов списами ранячи бісів. «Грім гримить, то Ілля на небесному мосту в огненній колісниці їде», «до Іллі дощ ходить зі своїм вітром: за вітром і проти вітру, а після Іллі тільки за вітром», «до Іллі хмари ходять за вітром, а після Іллі — проти вітру».
Святий пророк здавна був покровителем побожних та працьовитих людей.
Як і святитель Миколай, пророк Ілля улюблений святий в народі, тому в цей день старалися не працювати і не вирішувати ніяких справ. Цього дня потрібно йти до храму, молитися і просити в Бога та святого пророка Іллі допомоги в утвердженні нашої віри та правдивості в поклонінні істинному Богові!
Високопреосвященний Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський (ПЦУ)
Джерело https://nv.ua/