І. Історичні рамки
Свято, що здійснюється у другу Неділю Великого посту, пам’ять свт. Григорія Палами, який жив в критичний історичний період (1296-1359), дає підставу думати, що вчення цього Святителя вельми актуально, оскільки XIV століття має багато спільного з нашим часом. Звичайно, його вчення – не його власний винахід, оскільки в ті буремні часи він висловлював вчення Православної Церкви.
Саме тоді з’явилися три жахливих ворога, які придивлялися до територій Римської імперії і прагнули змінити її культурне життя.
Перша небезпека виходила від схоластики Заходу, яка була нерозривно пов’язана з мораллю, як висловився філософ Варлам. Дехто намагався уявити Варлама Калабрійського філо-грецьким отцем Церкви або навіть прихильником номіналізму, як висловився Вільям Окам. Як довів батько Іоанніс Романідіс, Варлам був філософом-платоником і був противником всього Православного Передання. Дійсно, його богослов’я було ідеалістичним та дуалістичним, оскільки воно відділяло душу від тіла, принижувало останню і користувалося класичною метафізикою.
Друга небезпека виходила від османів. В кінці ХІІІ століття орда турків-сельджуків, звана Ghuzz, обрала в якості свого лідера Османа (Османа), який був засновником османської династії, саме він дав своє ім’я цієї династії і почав окупувати провінції Малої Азії. За часів свт. Григорія Палами, а саме в 1354 році, османи вперше увійшли до Фракії, зайнявши Галліполі. Потім турками був заарештований свт. Григорій Палама, і близько року він перебував в полоні. Під час свого полону у нього відбувся діалог як з Ізмаїлом, онуком Орхана, в Бурсі, так і з Хіономамі, зі змішаною народністю, які представилися теологами турків. У нього також був діалог з якимось Тасіманіном, відповідальним за похованням мертвих. Ці діалоги досить цікаві.
Третя небезпека виходила від слов’ян, а саме від Стефана Душана, який окупував всю Македонію, крім Салонік, а також Епір, Фессалію і частина Центральної Греції. Фактично, на Великдень 1346 року в своїй столиці Скоп’є він скликав великий Собор, який обрав сербського Патріарха і проголосив Стефана царем-василевсом сербів та римлян. Звичайно, якщо бути точним, то можна сказати, що Стефан Душан тоді прагнув захопити імператорський престол в Константинополі, щоб зробитися наступником римських імператорів. Це була зупинка в Римській імперії.
Існування цих трьох чинників супроводжувалося паралельними культурними і релігійними течіями. В основному переважав моралізм, відчужений від екзистенціальних проблем людини, евдемонізм і східний містицизм. Слід додати відродження єресі мессаліанства, з представниками якої зустрічався свт. Григорій Палама на горі Папіко, яка була безпосередньо пов’язана з богомилами, бо тоді можна зрозуміти проблеми того часу.
ІІ. Творче і ромейське богослов’я
Всім цим небезпекам свт. Григорій Палама протиставляв ромейське богослов’я. Він говорив про єдність створеного і нествореного відкидав метафізику, підкреслював серйозні антропологічні питання, такі як відносини між душею і тілом і відміну земного знання від розуму, зв’язку між Таїнствами і аскетичним подвигом, уникав агностицизму і пантеїзму, заміняв евдемонізм православним аскетичним подвигом. Його соціальне вчення також було відомим. Крім цього, свт. Григорій Палама, як традиційний римлянин, відмовився вступити в союз з ворогами Ромейства і представив всю суть Православного Передання. Таким чином, він сам зробив свій внесок в захист нашої нації, але також і в той розквіт, який спостерігався в XIV столітті. Характерно, що відомий візантійський учений Стівен Рансіман пише, що «дні Палеологів, коли Візантія повільно помирала, що було неминуче, це були, на відміну від загального занепаду, найяскравішим періодом візантійської освіти».
Якщо додати, що учні свт. Григорія Палами і інші ісихасти передали слов’янам потенціал ісіхастської традиції, тоді з’являється можливість в більшій мірі і ступені оцінити його внесок, який ми не можемо зневажливо й насмішкувато назвати пуповникі або пуподушникі. Як мінімум, це лише вказує на невігластво.
Вчення свт. Григорій Палами досить актуально і вимагає ще більшого вивчення. А оскільки в цьому році (2021) виповнюється 700 років з дня його народження, то я пропоную провести урочистості, заходи, наукові конференції, щоб представити його великі труди. Тим більше що жителі Заходу діють паралельно, формуючи наукові групи, організовуючи конференції, створюючи школи, щоб принижувати і знецінювати його вчення і особистість.
Митрополит Навпактській і св. Власія Єрофей (Влахос).
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»