Христос Воскрес дорогі браття та сестри!
В цьому не маленькому дописі хочу висловити свою думку, бо наболіло! Крім того, що сили, котрі воюють проти України та її Православної Помісної Церкви починають «піднімати голову», та усілякими брудними методами залякують священників, наприклад нашої Закарпатської єпархії (сьогоднішній кричущий факт, що стався з настоятелем храму св.пророка Іллі в смт.Великий Бичків, який я описав раніше), так ще і в середині нашої Церкви збільшуються смути.
Декілька днів тому інтернет- простір сколихнула новина про заборону у священнослужінні протоієрея Олександра Трофимлюка – ректора Київської Православної Богословської Академії. Пересічний читач можливо і не зрозумів суть справи, проте будь-який священнослужитель, який уважно прочитав «Указ Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета» обов’язково задумається. Чому задумається? Цитую сам «Указ» : «За порушення присяги священика, зокрема: «… буду здійснювати служіння згідно… вказівками духовного керівництва … У справі мого служіння мати на думці не особисту користь, але справу Божу, благо своєї Української Православної Церкви Київського Патріархату», протоієрей Олександр Трофимлюк забороняється у священнослужінні».
Тепер по суті: Якщо протоієрей Олександр Трофимлюк заборонений за те, що 15 грудня 2018 року в м.Києві, в храмі святої Софії відбувся Об’єднавчий Собор на якому було прийнято рішення про саморозпуск Української Православної Церкви Київського Патріархату та входження всього духовенства разом із паствою у новостворену Православну Церкву України, і він виконав цю постанову, то і ми всі ( відповідно до «Указу» про заборону) архієреї, священики, диякони та миряни є «під забороною», бо виконали те ж – ввійшли до складу УПЦ (ПЦУ). Абсурд скажете ви? Йдемо далі.
Присутніми на Об’єднавчому Соборі також було обрано Предстоятеля Православної Церкви України, яким став Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Серед осіб, які підтримали таке рішення був нині Почесний Патріарх Філарет. Але що ми бачимо? Читаємо в офіційному листі протоієрея Олександра Трофимлюка до Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія : «Впродовж тривалого часу на мене як на настоятеля Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Солом’янського району міста Києва чинився тиск з боку керуючого єпархією міста Києва, почесного Патріарха Філарета, з неодноразовими погрозами звільнення з посади настоятеля.
Справа в тому, що ні я, ні Релігійна громада загалом, не підтримували думки Патріарха щодо відновлення чи продовження існування релігійного об’єднання Української Православної Церкви Київського Патріархату з огляду на рішення Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року (що проходив під головуванням почесного Патріарха Філарета), яким було припинено діяльність релігійного об’єднання – Української Православної Церкви Київського Патріархату шляхом об’єднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України, припинено чинність Статуту про управління УПЦ КП, припинено діяльність всіх статутних органів УПЦ КП, а також вказано всім єпархіальним архієреям УПЦ КП, а також керівникам релігійних організацій, які перебували у її складі, взяти до уваги наведені вище рішення та після утворення єдиної помісної автокефальної Православної Церкви України увійти до її складу шляхом внесення відповідних змін у статути релігійних організацій, не припиняючи їх статусу як юридичних осіб.
Ми також не розділяли ідеї Патріарха щодо того, що у межах України Церквою має керувати не Предстоятель єдиної помісної Української Православної Церкви, а Патріарх, щодо потреби негайного перегляду положень Томосу про автокефалію Української Церкви та ревізії Статуту ПЦУ. Ми, як громада, розуміли і розуміємо, що подібні заяви не відповідають канонічно прийнятим рішенням та лише наносять шкоду єдиній помісній Українській Православній Церкві.
Окрім того, почесний Патріарх вимагав від мене, як від колишнього голови Видавничого управління УПЦ Київського Патріархату, розробити Православний церковний календар на 2020 рік, в якому Патріарх хотів на власний розсуд розташовувати єпископат, а декого з архієреїв взагалі не поміщати, що не входить до сфери його повноважень як керуючого єпархією міста Києва», – дивина скажете Ви? От і я дивуюсь. Якщо ця «заборона у священнослужінні» накладена на вищезгаданого протоієрея Олександра є лиш за те, що він підкорився рішенню Об’єднавчого Собору, вийшовши з УПЦ КП та приєднався до УПЦ ( ПЦУ), згідно рішення парафіяльних зборів, то хіба він ( прот. О.Трофимлюк ) та Церква в цілому в праві цей «Указ про заборону» визнавати? Звісно , що ні ! А якщо це помста чи так зване «полювання на відьом»? То помста за що? Чи помста кому? В лиці протоієрея Предстоятелю? Не хотів би цього навіть і думати. Не хотів, але ось тут один допис Білгородського митрополита Іоасафа наштовхує все таки на думку про помсту. Пишу посилання на цей допис, бо таку «ахінею» не хочу навіть копіювати (хто хоче прочитати прочитає.
Останнім часом наш російський собрат сильно активізувався в мережі – вже не пише про «цветочки и ягодки», про «красивые поля» и «блаженный покой2 і т.д, а став чітко паплюжити Предстоятеля, священників, ПЦУ, та все , що з нею пов’язано. Задам вл.Іоасафу лише декілька запитань : «Чому Ви, любий у Христі собрате, ніколи не говорите про боротьбу Росії проти України та її помісної Православної Церкви на своїх проповідях? Чому не закликаєте на території агресора про припинення війни на Донбасі? Чому не молитесь відкрито про загиблих українських воїнів? І чому саме зараз ви активізувались у своїх дописах проти Блаженійшого митрополита Епіфанія, священиків ПЦУ, та нашої Церкви?» Відповідь зрозуміла – образа. Проте це не личить архієрею, який в принципі мав би підтримувати Україну та її Помісну Православну Церкву.
Отже про що я хотів сказати : «Указ № 5 від 28.05.2019 р про заборону протоієрея Олександра Трофимлюка» вважаю не канонічним, не законним, таким, який суперечить нормам людської моралі та Статуту УПЦ (ПЦУ), і як архієрей УПЦ (ПЦУ) його не визнаю! Тим самим оголошую усіляку підтримку протоієрею Олександру Трофимлюку.
Наступне – прошу всіх «ображених» не розхитувати ситуацію навколо потужної, монолітної та єдиної Православної Церкви України, бо і вона невіста Христова і нею керує Бог. А хто йде проти Бога , той не розумний, бо завжди програє, і залишиться на самоті зі своїми думками.
Прошу також тих , хто розхитує релігійну ситуацію на Закарпатті ще раз добре переосмислити свої не законні дії. Бо за все прийдеться відповідати. Як не в цьому житті, то в майбутньому. Спаси нас Христос і подай нам миру!
єпископ Варсонофій (Руднік), Керуючий Закарпатською єпархією Православної Церкви України.