Для багатьох православних християн ПІСТ переважно складається з дотримання певної кількості негативних для нього правил, це утримання від скоромної їжі (м’ясних і молочних, яєць а також алкоголю), різних розваг, концертів, танців, тощо.

Саме для цих християн я хочу нагадати, що мета посту полягає не в тому щоби примусити когось до формального виконання постового зобов’язання а для того, щоби християнин відчув приховану в собі спрагу спілкування з Богом. Відчув біля себе Божу присутність. У важкому і тривалому подвигу духовного відродження Церква не відділяє душу від тіла тому, що людина відпала від Бога вся, цілком, душею і тілом. Гріховне падіння полягає у перемозі плоті – тваринної ірраціональної похоті над духовною, божественною природою. Отже, покаяння це відновлення тіла у його справжньому виразу життя, як храму дорогоцінної людської душі. Ось тому уся людина душею і тілом кається. Тіло бере участь в молитві душі так само, як і душа молиться в своєму тілі.

Ми живемо в урбаністичному, технологічному суспільстві, плюралістичному в релігійних віруваннях, секулярному за світоглядом світі для якого ВЕЛИКИЙ ПІСТ не відіграє значної ролі. Оскільки християнський західний світ фактично відкинув в собі значення і дотримання Великого Посту, не дивно що під їхнім впливом і наше ставлення до Великого Посту зводиться як до вимушеного формального його дотримання. Тому без перебільшення можна сказати, що хоча ВЕЛИКИЙ ПІСТ українці ще «дотримують», він втратив безпосереднє зіткнення з нашим життям, щоби переконатися достатньо вийти на вулиці наших міст і містечок.

У формальному, символічному виконанні своїх обов’язків перед Богом і ЦЕРКВОЮ, відвідування великопісних і не тільки БОГОСЛУЖІНЬ, регулярного покаяння (сповіді) а також дотриманні постів, полягає велика духовна небезпека яка поступово до релігії (віри) починає нас привчати ставитись як до системи звичаїв, традицій і культури.

Отже ми зобов’язані усвідомити, що не має ПОСТУ без його дотримання, не має ВІРИ без відчуття присутності Бога у нашому тілі яке є Його храмом. Тому до тіла і до їжі, як і до всього способу нашого життя ми повинні ставитися з розумінням і усвідомленням того, що наша ВІРА повинна бути співвіднесена із життям з усіма його негараздами і труднощами. ВЕЛИКИЙ ПІСТ це час, коли християнин неначе знову здобуває віру в ЖИВОГО БОГА, в життя у його божественному значенні.

+ Іоасаф (Василиків),

митрополит Івано-Франківський і Галицький (ПЦУ)