У Стародавньому Римі, починаючи з 46 року до Різдва Христового, вважалося початком нового року 1(14) січня — так встановив імператор Юлій Цезар. Календарний рік (юліанський) складався з 365 діб і 6 годин. Така система існувала до приходу християнства. Проте в 312 році імператор Костянтин Великий постановив святкувати початок нового року не з 1 (14)січня, а з 1(14) вересня яке було пов’язано з початком нового фінансового року Візантійської імперії. Традиція відзначати початок нового року 1(14) вересня увійшла в життя Церкви аж в VI столітті, за правління імператора Юстиніана I.
Після революції 1917 року, 14 лютого 1918 року в Російській імперії був введений новий григоріанський календар (новий стиль). Головна відмінність григоріанського і юліанського календарів полягає в тому, що з плином часу різниця між ними збільшується. У ХХІ столітті вона становить 13 днів, а в XXII буде становити вже 14 днів. Таким чином, за новим стилем новоліття відзначається 14 вересня. Тому в церковних календарях дні вказуються — за старим і новим стилями.
Новий рік, який святкується за новим стилем, припадає на останній тиждень Різдвяного посту. Віруюча людина опиняється перед непростим вибором: як поєднати святкування Нового Року, який зазвичай набуває гучних напів’язичницьких форм, з мирним і покаянним духом посту? Як повести себе зі знайомими, що запрошують разом зустріти Новий рік за святковим столом? І найголовніше: як пояснити дітям, що справжнє Свято буде за тиждень? На жаль, Святі отці Церкви не залишили нам готових відповідей, бо Новий рік святкували 14 січня (наш т.зв. «старий Новий рік»), тобто від свята Обрізання Господнього до Богоявлення. Як гідно перенести християнинові «випробовування» Новим роком, забути на один день про свою віру і віддатися стихії загального святкування? Для людини, пов’язаної з цим світом багатьма зв’язками, відповідь одна – святкувати, святкувати як в родинному колі так і з друзями.
Ми завжди повинні пам’ятати: «Віруючий використовує свято, щоб помолитися, а невіруючий – щоб напитися». Помолитися за рідних і близьких, за Вітчизну, за тих хто далеко в цей час перебуває від отчого дому, за тих хто перебуває в окопах захищаючи мирне небо над нами, помолитися за тих, хто намагається, принизивши свою людську гідність і образ Божий, задобрити «господаря року», одягаючись білим кроликом чи котиком. Через рік вони будуть «драконами», а ще за рік – плазуватимуть «зміями». За тих, хто обвішує свою квартиру східними амулетами, а на стіл виставляє лише пісні страви не тому, що поважає віру свого народу, а тому, що “кролики м’яса не їдять”. Проблему святкового і далеко не пісного столу можна вирішити з подякою Богові і споживати виставлене на стіл, аби не образити господарів. Святкуючи Новий Рік подбайте також про дитину яка хоче ялинку, «як у всіх» – але наряджайте її обов’язково разом, поступово, щоб у повній своїй красі вона засяяла на Різдво Христове. В новорічну ніч я закликаю усіх хто бажає прилучитися до мого заклику відвідати Храми щоби помолитися за тих, хто очікує від цього дня кардинальних змін у своєму житті. Помолитися за тих хто вірить головній новорічній прикметі про першу секунду/хвилину/годину/день року, щоби Господь і Творець Всесвіту врозумив їх словами святого Іоана Золотоустого «рік буде для тебе щасливим у всьому не тоді, коли ти нап’єшся доп’яну в перший день, а коли і в перший, і в наступні дні чинитимеш угодне Богові. Якщо ж, забувши про добродійства, будеш очікувати собі щастя від початку місяця і вираховування днів, то не буде тобі нічого доброго». Завершуючи святкування Нового Року не забудьте подякувати за все Богові словами псалмоспівця: «Ти благословиш вінець року благости Твоєї» (Пс. 64, 12).
+ Іоасаф (Василиків),
митрополит Івано-Франківський і Галицький