Пам’ять вічна буде праведнику

Так сказав премудрий Соломон ще в Старому Завіті. І справі так є, бо є імена, які не стирає з пам’яті люди­ни навіть час. Кожна людина лишає по собі згадку. Такі люди звісно, живуть в серцях людей. Це імена святих угодників Божих. Серед сонму святих яскравою зіркою сяє ім’я великого святителя Миколая архієпископа Мир Ликійських.

Багато було славних святителів у Церкві Христовій, багато з них причислені до лику святих. Та одним з найбільш шанованих є святитель Миколай, великий молитовник і заступник за всіх, скорий помічник для всіх хто в біді та небезпеці. Ім’я його з великим благого­вінням вимовляє весь християнський світ. Його знають і шанують не лиш християни, але й язичники з любов’ю і благоговінням вимовляють це святе ім’я. Шанують його по всьому світі, бо він скорий заступник та молитвеник вірних. Свята Церква присвячує його пам’яті один день з тижня, четвер. В цей день кожного тижня присвячена святителю Миколаю служба. Але Церква особливо нарочито прославляє його в грудні. Чому така велика любов до цього святого? Його люблять і прославляють за його тверду віру, за богодостойне життя, життя після Євангелії. За його любов до Бога і ближнього. За те чуйне розуміння і ставлення до людей, за милосердя, співчуття, яке виявляє він до всіх тих, що звертаються до нього в молитві з вірою і надією.

Усе життя святителя було безперервним подвигом любові і милосердя до людей. Він виконував заповіді святого апостола Павла був «усім для всіх» (1 Кор. 9:22). Недужих уздоровлював, плачучих втішав, тим що терпіли біду допомагав, страждаючим дарував полегшення, для сиріт був опікуном у всіх потребах святитель давав швидкий захист і допомогу.

Тому свята Церква, народ з любов’ю вшановує день його пам’яті. Святителю отче Миколаю християни люблять тебе, твоєю славою скорені, любов’ю переможені, співаємо тобі: радуйся Миколаю великий чудотворцю.

Народ в потребах своїх прибігає під покров його і звертається з щирими благаннями, віруючи в силу його заступництва перед Богом одержує допомогу.

Святитель Миколай з-за життя ніколи не чекав на прохання. Він сам розшукував страждаючих, нужден­них і скрізь своєчасно з’являвся. Ось він криється серед нічної тиші, уникає свідків, похвали, щедрою милости­нею рятує від ганьби та неслави чесне і добре ім’я трьох сестер, дівиць, та їх зубожілого батька.

Коли несправедливо було засуджено до страти трьох царських воєвод, він поспішив до місця страти, щоб вирвати їх з рук смерті. Йде у ночі до царя у палати, щоб докорити його за несправедливість.

Одного разу, коли один корабель плив з Олександрії на схід у дорозі спіткала його буря, яка загрожувала життю всіх хто був на кораблі. В страшну хвилину всі звернулися до святого Миколая, щоб він помолився до Бога та врятував їх від загибелі. На цьому кораблі він плив, щоб поклонитися гробу Господньому і святим місцям в Єрусалимі. Святий всім казав надіятися на допомогу Божу і сам став щиро молитися Богу і зараз буря стихла. Сила молитви святителя врятувала мореплавців.

Усе його життя проходило в любові і смиренні. Він смиренням здобув велич і довіру. Усе його життя це одна самовіддана жертовна любов, як апостол про це говорить. «Любов милосердствує, не сердиться, не величається, не гордиться, не радіє неправді» (1 Кор. 13:4-8). Тою великою любов’ю ведений святитель Миколай з-за життя і по своїй блаженній смерті. Не можливо описати всі його чудеса, всюди рятує людей: від бур, снігових наметів, буранів, від рук розбійників, від злих людей і їх несправедливості.

+Данило,

митрополит Чернівецький і Буковинський