«Як плід прекрасний Твого спасительного сяйва, земля Українська приносить Тобі, Господи, всіх святих, що в ній просіяли, їх молитвами в мирі глибокому Церкву і державу нашу заступництвом Богородиці збережи, Многомилостивий»
(тропар Всім українським святим).
Такими образними словами, дорогі браття і сестри, оспівує сьогодні Свята Церква, Всіх святих, що в землі Українській просіяли. У прославлянні святих нашою Українською Православною Церквою видно як би підсумок того великого спасительного сіяння Слова Божого, насіння якого впали на благодатний жертовний ґрунт сердець нашого народу і принесли стократно плід Господу.
Більше як 1000 років минуло з тих пір, як Русь прийняла християнство. На духовному небі нашої Батьківщини, немов зорі на небі, сяють сонми подвижників віри і благочестя. Всі вони були світильниками палаючими і світять даруваннями духовними, направляючи їх на благо і процвітання святої віри Православної.
Під гімни святого богослужіння, в день пам’яті Всіх українських святих, ми згадуємо цих світочів віри. Радіючи нашій духовній ревності до Господа і Його Святої Церкви, вони посилають нам своє небесне благословення і допомогу.
Святий рівноапостольний князь Володимир, осяяний благодаттю Божою, передбачав, що, тільки прийнявши православну християнську віру, можна духовно відродити, підняти і об’єднати наш народ, який блукав у темряві язичницького багатобожжя.
Преподобні Антоній і Феодосій, засновники великої Лаври Києво-Печерської, поклали початок всього українського чернецтва. Чернецтво справило величезний вплив на культурно-історичний розвиток українського народу! Воно зігрівало його молитовно, надихало високими прикладами істинно доброчесного життя, облагороджуючи загрузлі у темряві гріхів і заганив душі. У монастирях зародилася перша наша писемність і шкільна справа. Києво-Печерські ченці були першими письменниками і вчителями. Серед них преподобний Нестор Літописець. Через монастирі духовна і світська культура стала поступово проникати в народне середовище.
Дорогі брати і сестри, вшановуючи сьогодні всіх святих, що на землях українських прославилися, прислухаймося до слів апостола Павла, що закликає нас: «Тому i ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар i гріх, який нас обплутує‚ i з терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас» (Євр.12:1). І ми, слухаючи цих слів, бачимо нині приклади втілення в життя заповіді Спасителя: «Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мт.5:48). Але іноді постає питання як нам бути досконалими і святими серед мирської суєти і спокус?
Браття і сестри, Господь нічого не вимагає від нас неможливого, і якщо Він закликає нас до святості, то знає, що ми можемо бути такими, і при нашому бажанні завжди готовий нам допомогти. Шукайте істини, правди і добра і знайдете стукайте, і відчинять вам двері Божого Царства. Бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють (Мт.7:7-8).
Адже і святі були такі ж люди, як і ми, і не відразу досягали досконалості. Вся справа в тому, що всі вони, палаючи полум’яною любов’ю до Бога, ревнували про виконання свого християнського обов’язку і поступово, крок за кроком, піднімалися по сходинках християнських чеснот. Таким чином, процвітати в подвигах святості може і повинен кожен з нас в міру своїх обдарувань можливостей, здібностей, відповідно до свого земного становища.
То ж дорогі браття і сестри докладаймо усіх зусиль до того, щоб з Божою допомогою подолати все гріховне, що відділяє нас від Творця і Його всеосвячуючої благодаті. Стараймося, з властивою всім святим християнською любов’ю до Бога і ближніх, до кінця чесно і сумлінно виконувати те, до чого кожен з нас покликаний волею Божою, а Божественна благодать Святого Духа, за молитвами всіх святих землі української нехай допомагає нам проходити шлях земного життя в святості, благочесті та чистоті.
прот. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП