Чернецтво – це спосіб прожити життя у Христі шляхом повної відмови від світу земного і посвячення себе Господу. З цієї точки зору, чернецтво скрізь однаково, і кожен монастир, скит або обитель відлюдника – це обране місце, вихідна точка, у якій починається чернече життя і шлях християнина. Багато в чому, все те, що можна сказати про чернецтво, відноситься і до Святої гори Афон, і навпаки, все, що можна сказати про Афон, характерно і для всіх ченців загалом.
Свята гора Афон споконвіку була хвилюючим місцем, що притягує не тільки православних людей, а й прихильників інших релігій і навіть атеїстів. Свідченням тому є величезна кількість книг і публікацій, присвячених Афону, а також невичерпний потік паломників і туристів зі всього світу. Гострий інтерес до гори Афон – явище не нове, проте, безсумнівним є те, що у наші дні інтерес цей значно збільшився, у порівнянні з минулими століттями. І тому є кілька підстав:
По-перше, Свята гора Афон – це автономна республіка (що ставить її на один щабель з іншими країнами), населена, правда, виключно ченцями і повністю присвячена чернечому життю. І хоча в кожній православній країні є хоча б одна область або провінція, де зосереджено кілька монастирів, ніде у світі ви не знайдете такої кількості чернечих обителей, скитів і келій пустельників, як на Афоні, притому зібраних у одному місці і керованих ченцями як цільне державне утворення, відокремлене від сусідніх країн і областей реальними кордонами. Ця територія захищена не тільки політично, адміністративно і географічно (адже вона розташована на півострові), але також і духовно – Святу гору Афон часто називають Садом Пресвятої Богородиці і вважають Її єдиним місцем на землі, де особливо відчувається Її присутність. І дійсно, Свята гора Афон – місце, не порівнянне ні з чим. Півострів населений виключно ченцями і не сприймає вільного переміщення людей (одне з основних вимог європейського законодавства) – а також не терпить припливу туристів і не дозволяє в’їзд на територію республіки жінкам. Таким чином, правила спільного монастирського життя поширюються на всю територію півострова, відокремлену фізичними та географічними кордонами.
По-друге, Свята гора Афон – це земне свідоцтво про Царство Боже, що перебуває серед нас. На Афоні зібрані численні найважливіші святині православного світу. На Святій Горі зберігаються мощі відомі багатьма чудесами, завдяки чому тут відчувається присутність практично всіх найважливіших християнських святих.
Як осередок чернечого життя і місце, що найбільш благодатне для очищення від гріхів і подальшого зарахування до лику святих, Свята гора Афон подарувала світові тисячі святих подвижників, шанованих і безвісних. Деякі з них відомі всьому світу – як, наприклад, святий преподобний Силуан Афонський, преподобний старець Йосип Ісихаст і його духовні чада або ж преподобний Паїсій Святогорець. Велика кількість святих старців, як в минулому, так і в даний час, робить гору Афон «горою великою», «горою кріпкою», горою, «на ній Бог благоволив жити» і де Господь «буде перебувати на ній вічно», якщо згадати слова Давида -псалмоспівця (див. Пс. 67:16-17).
По-третє, Свята гора Афон – це передбачення Раю, нагадування про нього. Афон пророчо являє людям інший світ, існування якого наповнює змістом наше земне життя. І робиться це не тільки за допомогою святих, якими багатий Афон, а й за рахунок святості і благодатності цього місця, цього священного та непорушного інституту. Афон, йменований також Святою Горою і Садом Пресвятої Богородиці, є подібність Раю на Землі, нагадування про той Рай, якого позбулися наші прабатьки, і символічний прообраз Раю, обіцяного праведникам.
На горі Афон погляду відкривається картина дійсно райської природи, і причина цього – велика різноманітність пейзажів і перепад висот від морського узбережжя до двох тисяч метрів над рівнем моря, де знаходиться вершина Афона. Флора і фауна цієї місцевості дуже різноманітна, завдяки чому можна сказати, що Афон – це мікрокосм, мініатюрна модель всього світу. Інша причина краси півострова – це невинність і незаймана краса природи, захищеної від економічної експлуатації людиною і промислового забруднення. Саме існування цього куточка в сучасному світі має повчальну цінність. Це – модель духовної екології, що являє повноту і цілісність Божого творіння, колись довірену Творцем людині, для того щоб той міг використовувати блага цього творіння для задоволення власних потреб, а також для споглядання життя і гідного Богу вдячних молитов.
Простір гори Афон відображає в собі і простір вгорі світу, прообраз простору Царства Небесного. На відміну від всіх інших країн світу (які, в свою чергу, можна розділити на духовні і світські держави, іноді повністю світські), уся територія Святої гори Афон священна і являє собою оплот духовності, і це не тільки завдяки великій кількості монастирів, скитів, келій пустельників, храмів і каплиць, але також і тому, що ця місцевість просякнута святістю подвижників і преподобних старців, які освятили своїм перебуванням кожну п’ядь афонської землі, нагодував афонське повітря своєю молитвою і щедро пролили на все божественну енергію, яку вони випромінювали. Кожен раз, коли ми йдемо по стежці на Святій Горі, ми ступаємо на землю, якій колись дотикалися ноги святих, які жили тут до нас. Багато куточків зберігають пам’ять про чудесні явлення поселенцям півострова Господа Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та святих. На цій землі немає жодного монастиря, жодного відлюдницького скиту, каплиці, джерела або колодязя, виникнення якого не пояснювалося б Божественним баченням або яким-небудь чудом.
Також необхідно сказати кілька слів про пророче значенні афонського часу. Що не може не помітити кожен, хто відвідує Афон, і що навіть кілька дезорієнтує, – це різниця у часі. Більшість монастирів живе за візантійським часом, за яким ніхто більше в світі не живе. Наш час ченці називають «kosmiki ora»: час світу. Візантійський час це не тільки пережиток минулого. Він показує модальність часу, часу духовного, освяченого, бо він цілком і повністю присвячений Господу, поділений і організований таким чином, щоб виконувати Його волю. Він символічно нагадує про божественність часу і віщує наступ Царства Божого.
По-четверте, спільне чернече життя, у тому вигляді, у якому воно організовано на Афоні і у кожному монастирі, закликає всіх поселенців до єднання і свідчить про те, що подібне єднання у Христі можливо. У нашому світі, що роздирається війнами, проявами націоналізму, расизму, етнічними конфліктами, такий заклик і таке свідоцтво грають воістину пророчу роль.
Свята Гора, протягом багатьох століть, виступала свідченням добросусідських відносин між громадами різного етнічного походження, які зуміли не тільки мирно співіснувати, але і жити у гармонії та дусі милосердя. Саме в дусі милосердя Священний Кінот, що складається з представників основних монастирів, управляє Афоном, керуючись не мирськими демократичними принципами, а духом християнської соборності. І кожен афонський монастир являє тому свідчення, керований старцями на чолі з ігуменом, який обирається всією братією.
По-п’яте, відзначимо ту фундаментальну роль, яку Афон зіграв у історії Православ’я та яка сьогодні набула ще більшої актуальності: це зберігання традицій і захист православної віри. Роль, безумовно, пророча, бо пророки нагадують людям про вірність Господу, і вони захищають віру від зневаги та єресі.
Сьогодні, у нашому швидкоплинному світі, Афон залишається острівцем стабільності та сталості, зберігаючи образ вищого світу. Надійно захищений від спраги змін і постійного руху, які охоплюють всіх, він живе у світі, який не піддається впливу соціуму, який обумовлює уподібнення образу життя сучасного суспільства у всіх його аспектах, афонські ченці ретельно зберігають канонічні статути, літургійні практики і подвижництво, які наші отці передавали з покоління у покоління.
Саме скрупульозне дотримання навіть самої незначної традиції зробилося умовою того, що Православна традиція зберігається в незмінності вже понад тисячу років. Афонські ченці також внесли значний вклад у збереження православної віри в ті непрості моменти історії, коли на неї починалися гоніння. Так само відбувається й сьогодні. І за це одне вони заслуговують на особливе визнання і повагу.
Свята Гора традиційно має пророчу роль форпосту і маяка для православного світу, застерігаючи від відхилення від традицій і нагадуючи людям, що є справжня віра. Це особливо важливо зараз, коли ми спостерігаємо значне слабшання догматичної свідомості.
У шосте, Афон відіграє фундаментальну роль в збереженні православної духовності у незмінному і живому вигляді. Цю духовність зародили монахи Палестини, Сирії, Синаю, братія Студійського монастиря, але саме афонські Отці, починаючи з XIII століття, зробилися її носіями і хранителями. Гора Афон з чого часу вважається еталоном подвижницького і духовного життя, залучаючи ченців з усього світу. Відвідуючи свою колишню батьківщину або повертаючись після поїздки на Афон, вони сприяють поширенню цієї духовності. Саме Афон став основним місцем продукування розумної молитви і розвитку ісихазму. І корінням ця традиція завжди йде в Святу Гору.
Жан-Клод Ларше, доктор богослов’я (Франція)
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»