У сьогоднішній день, дорогі брати й сестри, весь православний люд вшановує пам’ять великомученика Юрія Переможця. Значення для нас подвигу Святого Великомученика полягає у виявленні і непохитності чеснот, що проявились у ньому під час випробування.
Правдиві слова свого часу написав ранньохристиянський письменник Тертуліан: «Кров мучеників – це насіння християн». Їхня жертва і подвиг заради Христа – це те, що так не властиве для нас, людей нинішнього віку, і, навіть, незрозуміле. Розуміння їхнього страждання, як максимум обмежується похитуванням голів під час проповіді. Але, ми дорогі брати і сестри повинні усвідомлювати, що для нас, християн, їхні страждання – це не просто приклад, але й засіб для власного духовного зросту. І це не просто має бути тимчасове і миттєве захоплення, але формування особистісних і душевних відчуттів для осягнення духовних вершин у пошуках Бога.
Але повернімося до св. Юрія. Він молодий воїн, має повагу і особисто знайомий імператору. Його чекає блискуча військова кар’єра та, зрештою, пустка та духовна загибель. Одним словом, суєта і життя, неначе тінь і сон. Але його молода християнська душа розуміє всю цю «велич» марнославства і владолюбства. У відповідний момент життя Господь дав йому сил, щоб висловити власну позицію, щоб виступити проти власного матеріалістичного майбутнього і заявити всім: я – християнин. Він той, хто вірно служив державі та імператору, знайшов у собі сили заявити, що батьківське виховання і виплекані християнські цінності – це є ті засоби, за допомогою яких можна збирати собі скарби на небі. Скільки мужності, любові і віри проявилось у ньому під час його бесіди з імператором. І найперше віри, тої чесноти, що не дозволила ні на хвилину засумніватись і відступити від мети. А мети земної і матеріальної у нього не було, бо вінець мучеництва за Христа перевершив всі земні цілі. Бажання постраждати за Господа Ісуса Христа і прославити Його ім’я стало незмірно вищим за все. Подібно до слів покаянного канону, що читається в понеділок на малому повечір’ї: «Не надійся душе моя, на тлінне багатство і на неправедне зібрання, бо не знаєш, душе, кому це залишиш», св. Юрій до останнього подиху не зрадив свого визнання і гідності імені християнина.
Життя і мучеництво св. вмч. Юрія Переможця – це ті земні сторінки його прославлення і спасіння. І тепер на небесах, у церкві торжествуючій, він знаходиться серед сонму небесних наших захисників і кожному готовий подати руку духовної допомоги і опіки. Важливо є не забувати про заступництво святих угодників Божих за нас і про те, що молитись і призивати їх на допомогу потрібно не лише у дні їх пам’яті, але й повсякчас. І молитвою утверджувати себе у вірі, щоб коли настане час випробувань і спокус, не зневіритись і не впасти у гріховні прірви.
Тому, дорогі брати і сестри, просімо у св. Юрія допомоги, у духовній боротьбі з пристрастями, щоб він допомагав нам сокрушити голови невидимих зміїв, якими є наші власні гріхи і з умилінням взиваймо: Святий Великомученику Юрію, моли Бога за нас.
прот. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП