Кожен з нас дорогі брати і сестри святкує свій день народження, але є свято яке стосується всіх українців – це День народження держави УКРАЇНА. Сьогодні ми святкуємо день народження спільної для всіх нас матері України. Шанувати своїх матерів, любити їх і про них дбати це наш священний християнський обов’язок. Україна – це спільна для всіх нас мати, яка дала нам світло життя, дала нам свою мову, свою культуру, яка виховала нас у кращих християнських традиціях. Тому у цей святковий день ми повинні дякувати Богові за дар рідної землі, мови, традицій.
Гортаючи сторінки історії ми бачимо, що дуже часто наша матір Україна, стояла перед Хрестом страждань і страшними муками своїх дітей, коли монголо-татарські полчища плюндрували українські землі, коли польські шовіністи проливали кроваві ріки вбиваючи ні в чому не винних людей які вважали себе українцями, але особливо перевершив всіх більшовицький режим, який зневажав український народ гірше ніж скотину, який замордував незчисленну кількість українців тільки за те, що вони хотіли жити у вільній і незалежній Українській державі, мати свою Церкву, свою мову і свою культуру.
Пройшло багато років з того часу, і вже двадцять два роки як Україна стала незалежною державою, але вона й надалі залишається бідолашною і зневаженою, як багато вона страждала і на жаль надалі продовжує страждати і мучитись разом із своїми дітьми. Дуже часто ми зустрічаємо порівняння України із бідною вдовою, що її дітей, як горох при дорозі, хто йде той скубне. За минулий рік нічого в нашій державі не змінилося. Крім одного – життя стало ще важчим.
Обов’язком кожного українця є відповідно до своїх сил і можливостей заспокоїти нашу матір Україну, втерти сльози з її заплаканого обличчя, потішити її, виявити до неї любов – це найперший обов’язок кожного свідомого українця чи українки, щирих патріотів своєї неньки України. Бо як же ж можемо ми забути про свою матір Україну, коли наш великий учитель і Господь Ісус Христос в останні хвилини свого земного життя, про все забув, аби подбати про Свою Святу Матір, заспокоїти ЇЇ. Тому великий геній українського народу, незламний син матері України Тарас Григорович Шевченко до всіх нас її дітей, звертається із закликом: «Свою Україну любіть, любіть її во время люте, в останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть».
Ми, українці, живемо в роки очищення психічної та духовної свідомості нашого народу. Таке “очищення”, свого часу, євреї мали протягом 40 років. А ми тільки 26. Скільки ще чекати?
Почнімо з себе самих. Перестаньмо бути рабами своїх гріхів. Перестаньмо бути байдужими до Бога, Церкви, держави, мови і всього, що пов’язане з українською культурою.
Кожен з нас хто живе в Україні повинен зрозуміти, що Україна – це я. Тому, якщо ми хочемо мати добру державу – подивімося на себе. Чи ми молимося за свою державу? Чи ми вчимося і працюємо задля своєї держави? Чи ми гордимося своєю національністю?
У цей святковий день закликаю всіх українців Заходу і Сходу, Півночі та Півдня розмовляти рідною мовою, підтримувати продукти та товари національного виробництва, змінити російську попсу на своїх телефонах на живу українську пісню.
Але справжню любов до нашої матері України ми дорогі брати і сестри найкраще виявимо тоді, коли разом з нею схилимось перед Животворчим Хрестом Господнім, як колись схилилась перед цим хрестом Пречиста Матір і Його улюблений ученик святий Іоан Богослов. І як колись так і тепер з хреста ми почуємо від розп’ятого Спасителя Його заповіт. Вказуючи на нас Він скаже нашій матері Україні: «Ось діти твої», а ми з вами почуємо ті ж слова, які почув апостол Іоан Богослов: «Ось мати ваша» скаже Він нам.
Отож єднаймося дорогі брати і сестри, єднаймося у щире Христове братерство, єдину християнську родину якою є вільна і незалежна Українська Держава і єдина помісна Церква, щоб своїм благочестивим побожним життям втішати нашу заплакану матір Україну. Будьмо гідними послідовниками Христа Спасителя, любімо і шануймо наших матерів, старших за віком людей будьмо терпеливі та милосердні один до одного, дружина до чоловіка, чоловік до дружини, сусід до сусіда, брат до брата, сестра до сестри. Своїм життям тут на землі Христос показав приклад, як повинна жити кожна християнська родина. Бо від спокою і злагоди у наших сім’ях залежить і спокій та злагода в державі, бо як вихована у сім’ї дитина так і вона буде виконувати свої громадські обов’язки як перед церквою так і перед державою. Любімо мої дорогі та шануймо все дороге і миле нашому серцю і просімо Господа Ісуса Христа витривалості у цій любові.
З СВЯТОМ ВАС ДОРОГІ УКРАЇНЦІ
свящ. Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП.