Піст був у практиці ще Старозавітної Церкви. Сам піст не дає святості він сприяє набуванню її. Всі пророки за допомогою поста знаходили довіру і допомогу Божу. Народ Божий за допомогою поста врятував себе від смерті. Поливитися книгу Єсфир, Юдита йдучи на двобій з Олоферном постила. Пророчиця Анна служила Богу день і ніч постом і молитвою і удостоїлася побачити Спасителя в тому випадку, що тисячі людей очікували приходу Месії та не побачили, та навіть стали ворогами Його.

Також Євангелія  від Луки. Піст переконує небо в нашій вірності Богу і Господь виходить нам на зустріч.

 Сповідь і причастя. Християни ранньої Церкви приймали причастя кожного разу коли приходили на богослужіння, на святу літургію. А коли дух християнський охолонув тоді християни почали менше турбуватися про своє спасіння. Дуже ревні пішли у пустиню усамітнитися для Бога, оснували монастирі. Менше ревні занедбали благочестя. Помірковані обрали середній шлях до спасіння.

Коли, добровільно чи вимушено впадали в якийсь гріх тоді за настановою апостола Павла ішли до причастя, але з великою обережністю. Апостол Павло навчає 1 Кор.11,27. Що багато померли що недостойно приймали святе причастя.

Тому Церква поставила священика щоб вислухав людину, щоб каяник не стягнув на себе осуд Божий. Церква завжди кличе до спасіння через причастя бо це найпростіший шлях до неба і кожний виходить з власної потреби, з пориву любові до Бога, зумовлений свідомістю про Бога, соромом перед Богом про свої нерозумні вчинки. Набуваймо свідомість про Бога, про святість у Богу за сприянням поста і молитви.

Високопреосвященний Владика Данило,

Митрополит Черновецький і Буковинський