Восені 1922 року я виїхав був з Канади в Польщу в церковних справах. Це, між іншим, дало мені нагоду також деякий час побувати у Львові, де я відвідав багато українських просвітних установ та інституцій, а також деякі українські торговельні підприємства. Між тим одного разу я зайшов (вже не пригадую, в якій саме справі) до одного українського ювеліра, якого імені, на жаль, уже не пригадую. У нього я побачив нагрудного хреста, який своєю формою й символікою, та ще й українським написом, сильно мене зацікавив. Це, фактично, був оригінальний зразок хреста, зроблений з якогось дешевого й тонкого, але досить твердого метала, і ще навіть не був належно вишлюфований, ні політурований.
Я запитав ювеліра, що це за хрест, і почув, що він зробив його, як зразка, на замовлення якогось емігранта з Великої України. Чоловік цей приніс йому рисунок цього хреста, щоб ювелір зробив з нього оказового примірника, а також устійнити, скільки коштувало б вироблення якоїсь більшої скількости таких хрестів. Ювілер дальше пояснив, що певні частини лицевого боку хреста, а саме,ті місця, що позначені дрібними крапками на ньому, мала покрити синя емаль, решта ж хреста мала бути золочена. Отже хрест мав бути викінчений в українських, жовто-блакитних кольорах! Виявилося, однак, що з технічних причин у Польщі цієї роботи не можливо було виконати (головно йшлося про емаль), і треба б було вислати хрести до викінчення аж у Німеччину. Але на шляху до цього стояли якісь поважні перешкоди, правдоподібно найбільш таки фінансові, і на тому справа з виробом цього хреста застрягла.
Я запитав ювеліра, чи йому цей зразок хреста ще потрібний та чи він міг би мені його продати. Відповідь була: що хрест йому більше не потрібний та що я можу взяти собі його за п’ять тисяч польських золотих. У такий спосіб я набув цього, на мою думку, одинокого на ввесь світ того роду нагрудного хреста. У Канаді я дав його викінчити: місця, що мали бути покриті емалею, я був дав посріблити, а решту хреста позолотити — отже хрест у двох кольорах. Світлини обидвох боків цього хреста додаються до цієї статті (в дійсному розмірі). Також додається зміст напису.
Хрест цей відразу звертає на себе увагу багатьма його символічними ознаками, спільно пов’язаними в одну цілість. Тут є Тризуб — символ Української Державності; старовинної форми Хрест з похилими кінцями попереччя, створений з промінів сонця (на подобу цього хреста пізніше був створений так зв. хрест Симона Петлюри); трираменний хрест з терновим вінком на перехресті; корабельна керма (стерно), — корабель — це символ Церкви; Архистратиг Михаїл (у долішньому кінці лицевого боку) — герб Наддніпрянщини, і т. і.
Найцікавішою, а одночасно й загадковою прикметою цього хреста — це його дата: 1919 рік, подана в долішньому кінці відворотного боку хреста. Очевидно, що автор цього хреста мав на увазі відзначити ним якусь важливу подію в житті чи історії українського народу — подію, що має спільний зміст: і національний і релігійно-церковний, і що вона відбулася 1919 року.
На мою думку, ця подія — це ніщо інше, як проголошення Українським Урядом Автокефалії Української Православної Церкви, що сталося 1-го січня 1919 року. Бо наскільки мені відомо, в тому році не було ніякої іншої такої важливої події національного та церковно-релігійного значення, яка заслуговувала б на відзначення її таким хрестом, — крім проголошення згаданої Автокефалії.
Чи цей здогад правдивий, про це міг би сказати хіба тільки автор чи автори цього хреста, чи взагалі хтось такий, що займався цією справою. Якщо є де такі особи, що могли б вияснити цю справу, — було б дуже побажаним, що б вони це зробили.
С. В. Савчук
Друкується по виданню: С.В. Савчук. Унікальний нагрудний хрест // Новий літопис: Вінніпег – 1963. – №4 – ст.72