Одна з наймеш досліджуваних сторінок історії Київського Православ’я є його літургійна традиція. Адже більшість дослідників стоїть на позиції відомого дослідника о. Олександра Шмемана: «Відзначимо відразу, що Русь прийняла «готове» Православ’я і в ту епоху, коли в самій Візантії були захисні настрої, прагнення все з вести до старовини, до готового зразка, вони боялися щось порушити в древніх «переказах»»[1, гл.7, ч.2, електронний варіант]. Це бачення літургійної традиції зосереджує нашу увагу тільки на трьох літургіях візантійської традиції.

Однак, на наш погляд, не все так однозначно, коли дивитися на історію християнства князівств Київської Русі в контексті загальної слов’янської православної традиції, яка іде від часів святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.

Так, безпосередньо з діяльністю св. Кирила і Мефодія зв’язує християнізацію Київську відомий російський історик О. Карташов, який висунув досить цікаву та обґрунтовану гіпотезу про те,  що т.зв. «Хозарська місія» св. Кирила і Мефодія, насправді була «руською місією». Переробка її на «хазарську» – робота моравського складальника життєпису цих святих. Насправді, св. рівноапостольні Кирило і Мефодій проповідували на землях Київської Русі [2, ст. 75-92]. Дана концепція повністю відповідає висновкам більшості досліджень з історії розширення християнства в IX – Х століттях. Ці свідчення безпосередньо приводять нас до історії літургійні традиції св. Мефодія – літургії святого апостола Петра.

У цій невеликій статті ми спробуємо викласти вже відомі факти та окреслити проблематику для подальших досліджень.

Говорячи про літургію святого апостола Петра, деякі дослідники зв’язують її слов’янський переклад з діяльністю святих братів та називають їх його авторами [3, електронний варіант]. Подібній концепції притримуються і словацькі історики: «З приходом у Велику Моравію, солунські брати спробували ввести богослужіння візантійського обряду, але потім відмовилися від цього наміру. Уже в 864 р вони перейшли на західну практику літургії св. Петра» [4]. Для доказу використання літургії святого апостола Петра в Кирило-Мефодіївському обряді, науковці посилаються на життя св. Мефодія, де в ХІ розділі говориться, що під час військових дій моравським князем Святополком, Св. Мефодій закликав князя: «стго Петра мъши приближающися, рекъше слоужбе» [5, ст. 75]. І хоча така прив’язка подається досить умовною та може слугувати тільки гіпотезою, але само використання даної літургії слов’янами в ІХ-Х ст.ст. являється більш-менш доказаним [6, ст. 38].

За нашим міркуванням, ствердження про «західну практику літургії св. Петра», видається нам дуже суперечливим, бо навіть католицькі богослови стверджують, що літургія святого апостола Петра є «незаперечний твір князя апостолів, складений ним раніше, ніж він прийшов до Риму, для здійснення своїх мес в Єрусалимі і в Антіохії» [7, ст. 237]. Тут, на нашу думку, ми маємо справу з тим, що для створення православної слов’янської обрядовості святі Кирила та Мефодій використовували стародавню Єрусалимсько-Антіохійську традицію. Цю нашу гіпотезу, хоча і опосередковано, підтверджує візантійський манускрипт Vat. gr. 1970 ХІІ століття з Ватиканської бібліотеки, у якому зібрані всі грецькі варіанти літургій Єрусалимсько-Антіохійської та Олександрійської традиції: свт. Василя Великого, свт. Іоана Золотоустого, свт. Григорія Двоєслова, св. апостола Марка, св. апостола Якова і св. апостола Петра.

Власне, для істориків обрядової традиції Київського Православ’я, у зв’язку з діяльністю святих рівноапостольних Кирила і Мефодія (або їх учнів) на землях сучасної України та Білорусі, цікавим є той факт, що «Київські глаголичні листки» пов’язані з літургією святого апостола Петра. Цей зв’язок був доказаний ще в 40-х роках ХХ ст. професором І. Вашицею [6, ст. 37], а сьогодні підтверджені знахідкою в 1975 р. глаголичного рукопису XI ст. 5/N в монастирі св. Катерини на Синаї, у якому зміщена літургія святого апостола Петра [8, ст. 3-14].

Таким чином, через сучасні знахідки глаголичних рукописів, можна вилучить гіпотезу про те, що літургія святого апостола Петра була першим зразком літургії Київського Православ’я через переклад на слов’янську мову.

Але ще більшу цікавість викликають кириличні рукописи тексту літургії святого апостола Петра ХVІ – ХVІІ століть. Сьогодні науковцям відомі три таких манускрипти: рукопис XVI століття Пог. 278 з Російської національної бібліотеки (Петербурзький список) і два джерела XVII століття – рукопис Соф. 104 (105) з Національної бібліотеки України (Київський список) і афонський рукопис 332 1-2 Хіландарського монастиря (Афонський список).

Петербурзький і Афонський списки дуже близькі один до одного, а Київський має певні відрізнення. Разом з тим, без сумніву, усі три рукописи мають єдиний протограф.

І хоча по трьом наявним пам’ятникам важко зробити якісь певні висновки, але, на нашу думку, можливо висунути гіпотезу про певне заховання літургійної спадщини кирило-мефодієвської традиції в такому центрі православ’я яким є Афон та її використання в слов’янському богослужінні ще в ХVІІ столітті. У всякому разі, на нашу думку, гіпотеза про те, що створення подібних рукописів не було обумовлено виключно науковими інтересами має право на існування. Також можливо висунути гіпотезу про локальне використання даної літургії в день пам’яті святого апостола Петра.

Без сумнівів, питання про історію розповсюдження та використання літургії святого апостола Петра серед слов’янських народів загалом, і в Київському Православ’ї зокрема поки залишається відкритим та потребує додаткових досліджень. Найперше це стосується порівняльного аналізу всіх відомих на сьогодні рукописів згаданої літургії (одинадцяти грецьких, двох грузинських і трьох слов’янських) та пошуку їх слідів у інших богослужебних рукописах кириличної православної традиції.

Посилання:

1. Шмеман А. прот. Исторический путь Русского Православия. М.., 1996 г. (електронний варіант)

2. Карташев А.В. Очерки по истории Русской Церкви. Т.І. Париж, 1959

3. Smrzik S. The Glagolitic or Roman-Slavonic Liturgy, Roma 1956

4. История Словакии. http://www.e-reading.by/bookreader.php/1036238/Istoriya_Slovakii.html (доступ на 27.06.2015)

5. Лавров П.А. Материалы по истории возникновения древнейшей славянской письменности, т. 1, Л., 1930.

6. Чижевский Д. К вопросу о литургии св. Петра. /«Slovo», 2, 1953;

7. Hanssens J.M. La liturgie romano-byzantine de Saint-Piere, Orientalia Christiana Periodica № 4, (Rome, 1938).

8. Паренти. С. Глаголический список римско-византийской литургии св. Петра. Palaegulgarica № 18, 1994.

прот. Сергій Горбик.