На Святому Афоні не служать панахиду по кожному ченцеві окремо. Разом з коливом (кутею) для святого, по якому йде поминальна служба, ставлять і маленьку тарілочку з кутею для всіх покійних. Поминаються ігумени останнього століття священики і монахи останніх 30 років. Кутю поміщають поруч з іконою святого. Також покійних поминають щосуботи, крім субот, що збігаються з Господніми  святами. По суботах маленьку бляшану тарілочку з вареною пшеницею ставлять під іконою Христа.

Для приготування святкового колива потрібно справжнє кондитерське мистецтво. Зазвичай кольоровим цукром пишеться ікона святого, пам’ять якого шанується, наприклад, святого Афанасія Афонського у монастирі валик Лавра, Іоана Предтечі в монастирі Діонісіат. Ці ікони з кольорового цукру – справжні витвори мистецтва, які, на жаль, не зберігаються, тому що коливо роздають і їдять.

Зазвичай коливо готують наступним чином: злегка товчену попередньо пшеницю замочують у воді приблизно на півгодини. Потім воду зливають і заливають окропом, варять до тих пір, поки пшениця не розкриється від варіння як квітка, а вода (відвар) перетвориться в кашку. Додають трохи солі.

Відвар відокремлюють і додають в нього цукор і корицю. Виходить смачний напій, який п’ють окремо. Потім промивають варену пшеницю водою і розкладають на просушування. За 2-3 години до Божественної Літургії в пшеницю додають терті сухарі, щоб вбралася вся зайва волога і пшениця залишилася абсолютно сухою. Тепер уже зерно готове. На свята його змішують з тертим фундуком або волоськими горіхами. Поверх зерна насипають шар цукру і роблять хрест цукром, підфарбованим корицею.

Ікони з цукру пишуться таким чином: сірником або дерев’яним кінчиком акварельного кисті за трафаретом видавлюють образ. Потім заповнюють різнобарвним цукром деталі (одяг, обличчя, волосся). Для прикраси використовують цукерочки – найчастіше сочевицю, занурену в срібну патоку.

І. Хатзіфоті

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»