У 2-гу неділю Великого посту святкується Собор всіх преподобних отців Києво-Печерських, спочивають у Ближніх (преподобного Антонія) і Дальніх (преподобного Феодосія) печерах. Канон, який увійшов в службу цього свята, складений ієромонахом Мелетієм Сиригом у другій половині XVII століття.
В Україні та Білорусі завжди любили святість і шанували Божих угодників. Так і ми з вами, браття і сестри, у другу неділю Великого посту, будемо шанувати пам’ять усіх преподобних отців Києво-Печерських.
Промислом Божим, за часів князювання благовірного князя Ярослава Мудрого, в невеликій печері, влаштованої в горі, неподалік від тодішнього Києва, оселився преподобний Антоній, родоначальник чернецтва Київського Православ’я. У 1051 році він повернувся на батьківщину зі Святої Гори Афон, де прийняв чернечий постриг. Місцем свого подвижництва преподобний обрав печеру, де колись усамітнювався в молитві митрополит Іларіон. Згодом до печери преподобного за благословенням і духовною порадою почали приходити численні відвідувачі, а ті, хто бажав прийняти чернецтво, залишалися з ним. Ченці викопували собі нові келії, з’єднуючи їх довгими підземними коридорами, і там же, в печері, облаштували підземну церкву. Так утворилася Печерська обитель, яка удостоїлася особливого заступництва Цариці Небесної і зробила Київ третім, після Єрусалиму і Афону, Її оселею.
Засновником загальножиттєвого чернецтва в Київської Русі став сподвижник преподобного Антонія Печерського преподобний Феодосій, який ще юнаком прийшов до нього і прийняв у його печері чернечий постриг. З благословення преподобного Феодосія в Печерській обителі був введений монастирський устав, привезений з Константинополя. З часом він був прийнятий у всіх наших монастирях.
Настільки великої і плідної була сила благодаті Божої в Печерській обителі, що саме тут зародився особливий подвижницький дух руського чернецтва і прославилося величезна кількість святих угодників Божих.
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра завдяки святим і богоносним отцям, які просіяли в ній своїми подвигами, відома сьогодні всьому, і не тільки православному, світові. Саме тут, у Лаврі, на київських пагорбах, вперше в історії святості Київського Православ’я з’явилися не один, не два або кілька, а цілий собор – близько ста двадцяти! – Чудотворців і праведників.
У цьому сонмі святих можна знайти всі види аскетичного подвижництва: пещернічество, юродство Христа ради, мовчання, самітництво, носіння вериг, постування, неспання без сну і навіть мучеництво. Про подвиги Києво-Печерських святих нам розповідає патерик, в якому відображена лише мала частина подвигів цих трудівників порятунку. Багатьох з них, про кого не залишилося письмових свідоцтв, прославив Сам Бог, представивши їх чудотворні мощі.
Київські святі були прославлені в 1643 році Київським митрополитом Петром (Могилою). По його дорученню протосинкелом Константинопольського патріархату Мелетій Сиригом була написана служба «преподобним отцям Києво-Печерським і всім святим, що в Україні просіяли».
Преподобні отці Києво-Печерської Лаври – покровителі чернецтва і помічники всім православним християнам в скорботах і бідах. До них приходять за зціленням у важких недугах, за допомогою під час голоду і лих, за захистом в боротьбі з страстями, за підтримкою в різних справах.
Сонм українських Києво-Печерських старців різних століть вражає своїм числом. Це дійсне духовне військо, наші небесні захисники, що після земної кончини своєї продовжують духовне стояння за Україну на Небесах.
Тропар собору всіх преподобних отців Києво-Печерських, глас 2
Коли зійшли в гроби / і самі себе в них зачинили, / тоді, страсті плоті забили, / уподібнилися Христу, Богоносні, / і зруйнували підземні оселі диявола. / Через це Ангели венці з Небес подають вам.
Кондак собору всіх преподобних отців Києво-Печерських, глас 8
Отці все чесні, сонм Богоприємні, / джерело багатьох чудес і миро, / невимовні скарби Господа, у землі приховані, / не зупиняйте, молимо вас, за нас молитися до Господа. / Та співаємо вам: / радуйтеся, бо усьому світу ви є світильники.