Ще не так давно, 14 січня, ми відзначали пам’ять святителя Василія Великого, сьогодні, 7 лютого, черга святкувати пам’ять святителю Григорію Богослову, а післязавтра, 9 лютого, звершуємо пам’ять перенесення мощів святителя Іоана Золотоустого, а ще через кілька днів Церква покличе нас святкувати їм, усім трьом, соборну пам’ять. Це відбудеться 12 лютого і називатиметься це свято Собором вселенських учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Ось так, майже протягом місяця ми святкуватимемо пам’ять всім трьом святителям окремо і разом.
Ми часто посилаємося на їхні думки і висловлювання у своїх працях і проповідях, називаємо їх найбільшими і найвидатнішими отцями і вчителями Церкви і, разом з тим, так мало, майже хрестоматійно, про них знаємо. Між іншим тут зауважу, що сьогодні ми, вірні Київського Патріархату, маємо унікальну можливість читати твори цих святителів українською мовою. Вони всі перекладені, відредаговані й видані нашим Святійшим Патріархом Філаретом. Для уточнення скажу, що твори святителя Іоана Золотоустого у 12 томах, як найбільш плідного серед трьох святителів, переклав протоієрей Михайло Марусяк, доктор богословських наук. Редагував їх Святійший Патріарх Філарет. Сьогодні ці твори українською видані повністю у 12 томах (24 книгах). Це солідне видання у зеленому колінкорі шляхетно прикрашає полиці вже багатьох бібліотек та приватних книгозбірень.
Наступні вісім книг праць Василія Великого і Григорія Богослова переклав безпосередньо Святійший Патріарх Філарет. І ці томи (2 томи у 4-х кн. св. Василія Великого і 2 томи у 4-х кн. св. Григорія Богослова) прекрасно доповнюють 12 томів св. Іоана Золотоустого.
Для того, щоб у вас не склалося враження, що вони тільки гарно стоять на полиці і моєї бібліотеки:), то у цей день пам’яті св. Григорія Богослова моя рука потягнулася до його творів, зокрема 2-ої книги, 2-го тому. В ній вміщено напевно найцікавіше, що торкається житія св. Григорія Богослова – це його листи і заповіт. «Епістолярна спадщина, – зітхнув я, – де ти тепер? Хіба, що в нашим куценьких смс повідомленнях з мобільних телефонів». Листи зараз ніхто не пише, і такий вид історичного джерела, як епістолії, тепер зникає. Зауважу, що Святійший Патріарх Філарет, перебуваючи у процесі постійної праці над перекладом творів святих отців, неодноразово зауважував нам, всім архієреям: «Читайте твори святих отців, бо в них, особливо у листах, вся правда про Православ’я і життя святої Церкви».
Найбільше, що цікавить серед листів св. Григорія Богослова – це його переписка з св. Василієм Великим, адже жили вони одночасно. Їхня праця у винограднику Христовому випала на другу половину ІV ст. Обидва вони боялися священичого служіння, його висоти, і тому у листі до свого друга св. Василія Великого зазначив св. Григорій Богослов так: «Хвалю початок твого листа. Та й що твоє не заслуговує похвали? І ти взятий у полон, як і я, включений у список, бо обидва ми примусово зведені на ступінь пресвітерства, хоча домагалися й не цього…».
Відзначу, що для св. Григорія Богослова святий Василій завжди був Великим і він хотів з нього для себе брати приклад, але ще більше він з глибини віків запитує у кожного із нас: «Яким повинен бути пастир?», і відповідає, бачачи перед собою образ св. Василія Великого: «Море народу, а у вівтарі і навколо нього не стільки людська, наскільки ангельська велич, і попереду, прямо стоїть Василій, як у слові Божому характеризується Саул (1 Цар. 7; 10), він не нахилений, ані тілом, ані поглядом, ані думкою (немов у храмі не відбулося нічого нового і особливого), але прибитий цвяхом (скажу так) до Бога і престолу, а ті, хто оточував його, стояли в якомусь страху і побожності». Зауважу, що цю картину спостерігав св. Григорій Богослов тоді, коли до храму зайшов роздратований імператор Валент, який за християнськими поглядами був аріянин і ворогував з св. Василієм Великим. Побачивши це все, імператор впав у якусь несамовиту лють, але так і не відважився покарати великого святителя. Св. Григорій Богослов пережив св. Василія Великого всього на 10 років і у своєму надгробному слові показав славні і святі подвиги великого отця Церкви, називаючи його опорою для віри, правилом і подвижником істини, зразком для Церкви, вмістилищем для Духа. Через три роки, після смерті св. Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, на св. Григорія, архиєпископа Константинопольського були відновлені гоніння. Він змушений був покинути кафедру і ще сім років прожити на самоті в батьківській Аріанзі, не перестаючи працювати на благо Церкви, стверджуючи у своїх творах істинне християнське вчення. Промовистими були і слова святителя Григорія Богослова перед своїм закінченням земного життя: «Прости кафедра – ця заздрісна і небезпечна висота».
Високопреосвященний Владика Димитрій (Рудюк),
Митрополит Львівський і Сокальський