Чергове посоромлення України, українців і Церкви Христової в Україні…
На догоду чужинцям, чужих держав, державно-церковних і церковних політики (як папського Ватикану, так і Московії (Російської Федерації)), «духовні керманичі» від Української Греко-Католицької Церкви показали світу іще раз, що українці розділені, і при цьому навіть цього не соромляться…
Церковно-канонічні і церковно-правові норми співжиття та взаємодії діючих в Україні церковних утворень і так є зрозумілими, вони в межах надуманих смертними людьми штучних правил та забобон, і при цьому в даному випадку насаджених українцям із зовні. Але для чого це чергове прилюдне посипання голови «попелом» ? Щоб папський Ватикан (Римо-Католицька Церква) і його складова структура Українська Греко-Католицька Церква чергове зробила реверанс перед Московською патріархією Російської Православною Церквою (МП) виправдовуючись на антиукраїнський випад московського митрополита Іларіона Алфеєва?
Таки не доросли до розуміння волі Божої і Його святих Заповідей. Таки багастраждальна історія розділення української нації так нічому і не навчила…
Брат чубить брата, на посміховище ворогів, і при цьому всі прикриваються одним і тим самим Отцем Небесним, вченням про еклезіологію та проповідують про єдність і любов десь там, у світлому майбутньому, через роки, десятиріччя, століття чи тисячоліття… А в реальному житті часу і волі виявити любов та солідарність один до одного не вистачає…
Байстрюки…
Це певно той випадок, за який главі УГКЦ архієпископу Святославу Шевчуку іще за свого земного життя неодноразово прийдеться червоніти та виправдовуватись, що його не так зрозуміли. Бо жодних виправдань неповинне було бути, мав лунати тільки осад щодо знахабнілої поведінки московсько-путінського посланця, навіть якщо він і був у єпископській мантії Московського патріархату РПЦ (МП).
Панове українці, церковні діячі і не церковні, переставайте гратись у чужоземну дипломатію та «богословське» словоблудство… Час до взаєморозуміння, взаємопідтримки і взаємоконсолідації для української нації вже давно пробив у набат. А ми все оглядаємось навколо, і прислухаємось до того, що хто і що про нас подумає і скаже, і як буде трактувати наші дії та слова, дивлячись на нас із свої дзвіниці…
Україна, українська нація, Українська Церква, як і Отець Наш Небесний у нас одні і ті самі… Тож чи не пора зібратись всім докупи у своїй хаті і сказати світу, ми є такі як є, ми єдині, у нас одна Українська Держава і Церква Христова!
Тоді і світ нікуди не дінеться і схиливши голову перед нами у пошані, визнає і нашу церковну еклезіологію.
А все інше це від неуцтва та лукавого…
Архімандрит Віктор Бедь
22 жовтня 2014 р.