Книга великого українського вченого, професора Михайла Брайчевського відкриває нам новий погляд на історію хрещення Київської Русі. Ця книга була їм написана ще в 70-х роках ХХ ст., але побачила світ тільки в 1988 р. Це сталося саме через український науковий підхід радянська влада не давала ходу цієї праці. Сам професор Брайчевський, уже в часі незалежної України, казав, що навіть для видання в 1988 р. він мусів зробить у передмові певні «реверанси» в бік тогочасної комуністичної ідеології, без яких ця книга не побачила б світ.
Але від згадки в передмові деяких «діячів марксизму-ленінізму» наукова коштовність праці не згубила свою актуальність і сьогодні.
Ось що пише в передмові о своєї праці сам професор М. Брайчевський: «1988 р. минає 1000 літ від так званого Володимирова хрещення Русі, остаточної перемоги християнства як офіційної, державної релігії, що мала величезний вплив на дальший розвиток Давньої Русі. На жаль, дослідники не приділяли цій проблемі належної уваги, обмежуючись здебільшого абстрактними міркуваннями або ж розробкою другорядних, аж ніяк не принципових питань (поточнення дат, перебіг окремих подій, інтерпретація повідомлень джерел тощо). …
Панівна у дореволюційній літературі клерикальна концепція щодо утвердження християнства в Київській Русі виробила «Володимирову легенду», за якою хрещення Русі наприкінці X ст. становило єдинючіасовий богонатхненний акт, здійснений київським князем Володимиром Святославичем внаслідок внутрішнього озаіріння. Звідси й концепція «рівноіапостольпості»: проголошеного просвітником Русі Володимира, подібно до апостолів, осяяла вища благодать («святий дух»).
Реальне утвердження християнства в нашій країні — складний процес, що розтягнувся на багато віків і перейшов через мілька стадій. Спонтанне проникнення християнських ідей в середовище східноєвропейських племен (в тому числі й слов’янських); спорадичне запровадження нової віри окремими східнослов’янськими володарями; перше офіційне хрещення Русі за Аскольда; втрата новим віровченням функції державної релігії в результаті перевороту 882 р.; уперта боротьба християнства з язичеством протягом X ст., в ході якої три спалахи антихристиянського терору чергувалися з періодами релігійної толерантності; нарешті, друге офіційне хрещення за Володимира і остаточне проголошення православ’я державною релігією Русі — становить єдиний і послідовний ланцюг, що потребує спеціального дослідження. …
У пропонованій книзі ми спробуємо показати усю складність та історичну зумовленість процесу утвердження християнства на Русі. Через недостатню розробленість проблематики ми часом змушені вдаватися до гіпотетичних побудувань. Тому декотрі висунуті у роботі твердження є дискусійними і потребують подальшого дослідження».
Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. К., 1988