Справді гідно поваги те, що: «цензури в мистецтві немає». Але чи кожен творчий прояв є формою мистецтва? Іншими словами, чи можна вважати мистецтвом наругу над релігійними символами, особливо в публічному просторі, особливо коли образи святих осіб висміюються в такий неприйнятний спосіб, проголошуючи спотворене вираження людської краси та відчужений зміст людської моралі?

Звісно, хоча такий провокативний показ «мистецької творчості», що ображає релігійність, не всі сприймають і поважають, він не виправдовує відповідну форму вандалізму та руйнування у публічному виставковому просторі. У цьому виставковому просторі все оцінюється та оцінюється публічно, позитивно чи негативно, і завжди в рамках, продиктованих культурою мистецтва та історією конкретного народу та його традицією. Традиція, яка визначає підґрунтя грецької культури нашої батьківщини та християнської релігійності нашого народу.

Неодноразово з’являються вислови митців, які висміюють релігійність православних, а будь-яке вільне вираження критики чи опозиції трактується як мракобісся чи консерватизм.

Розумно, популярні релігійні почуття запитують: чи можуть деякі митці створювати відповідні викривлені вирази обличь або теми, які стосуються Корану чи релігійності ісламістів і навіть характеризують їх як обскурантів і ретроградів через те, що вони реагують, як вони сміють робити з християнами?

Тож нехай митці та всі, хто їх підтримує, посерйознішають, бо часи невідповідні для таких мистецьких ексцесів та релігійних протистоянь.

Високопреосвященний Митрополит Месінійський Хризостом, професор Школи теології Афінського університету

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: Orthodoxia Info