Блаженніший Митрополит Іоаніна, вл. Максим,

Ваше Преосвященство, єпископ Галікарнаський, вл. Адріан,

Високоповажності, члени парламенту,

Шановний Генеральний консул України!

Ваші Високоповажності,

Всечесні отці,

Шановні члени місцевої української громади,

Улюблені в Господі духовні діти,

Минуло три роки з моменту несправедливого та нищівного вторгнення Російської Федерації в Україну. За цей час було втрачено незліченну кількість життів, зруйновано будинки та виселена цілі громади. Сім’ї залишаються розділеними, міста лежать у руїнах, а мільйони були змушені виїхати. Ця війна залишила глибокі рани — не лише на землі, але й у серцях тих, хто страждає.

Збираючись у молитві у цьому Святому Храмі, духовній домівці україномовних вірних у цьому Місті, ми підтверджуємо непохитну солідарність Матері-Церкви Константинополя з Україною. Ми з самого початку засуджували цю агресію, підтримували суверенітет України, виступали проти імперських амбіцій, яким немає місця в сучасному світі. Свята Велика Христова Церква не може залишатися байдужою, коли панує несправедливість.

Молимося за тих, хто загинув, за скорботних, поранених і переміщених, які прагнуть додому. Згадуємо сьогоднішнє Євангеліє, яке нагадує нам, що ми служимо Христові, служачи стражденним, вигнаним і ув’язненим. Бог не забуває біженців, які втратили свої домівки, роз’єднані родини та тих, хто в полоні. Ми ридаємо нашими серцями за дітей, вивезених з їхніх домівок та військовополонених. Нехай Господь утішить їхніх близьких, підтримає їх і забезпечить їх безпечне повернення.

Україна пережила величезні труднощі, зокрема Голодомор, штучний голод, який призвів до мільйонів смертей. Люди цих історичних земель зазнавали переслідувань і систематичних спроб стерти їх ідентичність. Проте в усі випробування вони залишалися непохитними, зберігаючи свою віру, мову та культуру. Сьогодні Україна знову бореться не лише за свою територіальну цілісність, а й за своє існування.

Жодна сила не може знищити дух народу, який не хоче бути зламаним. Жодна нація не має права нав’язувати свою волю іншій, і жодна влада не може стерти історію народу. Суверенітет України не підлягає дискусіям, і його не можна обговорювати під виглядом дипломатії.

Продовжуючи благати нашого Господа скерувати лідерів знайти мир, ми визнаємо, що справжній мир не може бути продиктований силою чи зовнішніми примхами. Цей процес має включати Україну як рівноправного учасника, утверджувати її право на безстрашне існування та оздоровлення спустошеної бойовими діями землі. Ми визнаємо невтомні зусилля Президента Зеленського щодо захисту та захисту суверенітету та цілісності України.

Міжнародне співтовариство не повинно дивитися вбік або бути введеним в оману неправдивими наративамі та дезінформацією. Вона не повинна дозволяти гнобленню існувати або йти на компроміси, які підривають основні права. Майбутнє має будуватися на міцному ґрунті міжнародного права, самовизначення та взаємної поваги, а не на примусі та підпорядкуванні.

Сьогодні, за календарем Православної Церкви, ми згадуємо Страшний суд. Цей день нагадує нам, що наші вчинки мають значення—що ми відповідальні за те, як реагуємо на страждання, злочини та тиранію. Війна в Україні – це не просто конфлікт між націями; Це моральний іспит для Європи і всього світу. Вона вимагає вибору між правдою й обманом, між справедливістю й гнобленням. Рішення, прийняті сьогодні, формуватимуть історію, визначаючи, чи переможе чесність, чи збережуться жорстокість і ненависть.

Готуючись до Святого і Великого посту, періоду роздумів і духовної віднови, ми молимося про відновлену відданість правді, примиренню та миру. Як Христове Воскресіння слідує за Його Страстями, так і ми віримо, що Україна воскресне, що темрява війни не встоять і що світло праведності знову засяє.

Вселенський Патріархат залишається непохитним у своїй відданості Україні та її благочестивому народу. Сподіваючись на швидке припинення конфлікту та зцілення поранених, ми продовжуватимемо говорити правду, виступати за справедливість і стояти поруч із тими, хто страждає. Ми очікуємо того дня, коли Україна і всі народи будуть жити в мирі, безпеці та волі.

Нехай Господь благословить Україну силою та витривалістю. Нехай Він потішить тих, хто сумує, зцілить тих, хто страждає, і принесе свободу полоненим. Нехай Він веде все людство до майбутнього, де панує чеснота, шанується правда, а гармонія стає реальністю.

бережи вас усіх Бог!

+ Варфоломій Константинопольський

23 лютого 2025 р. – М’ясна неділя, церква Святого Миколая, Стамбул

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»