АРХІЄРЕЙСЬКЕ СЛОВА В ДЕНЬ 35-РІЧЧЯ ПРОГОЛОШЕННЯ ТРЕТЬОГО У ХХ СТОЛІТТІ ВІДРОДЖЕННЯ АВТОКЕФАЛІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ

Нині виповнюється 35 років події, що стала провісником не тільки відродження самостійності Українського Православ’я від московитів, але й відродження Української Держави через 2 роки.

У світлі нинішніх подій можемо спостерегти певну провізоричність цього пам’ятного свята Преображення Господнього 1989 року у Петро-Павлівському храмі Львова, де православна громада на чолі з настоятелем митрофорним протоієреєм Володимиром Яремою – майбутнім Патріярхом Київським Димитрієм – проголосила про вихід із РПЦ та тимчасове підпорядкування Вселенському Константинопольському Патріарху Димитрію, котрий роком раніше відвідвував Львів з нагоди тисячоліття Хрещення Руси, – аж до пошуку ієрархів, що погодяться служити Богові і українському народові, а не імперським амбіціям москви. І через рік вірні УАПЦ обрали першого Патріярха Київського і всієї України Мстислава, котрий понад 100 років тому подібно до нинішніх Героїв здобував незалежність України. Певно тому Бог удостоїв його такої честі, та й, зрештою, випробування.

Через 35 років на Преображення Господнє вже за новим календарем в умовах нової понад 10-річної війни московії з Україною Збройні сили України розпочали операцію на давніх українських теренах, що були окуповані московсько-більшовицькою імперією століттям раніше.

Просім Всемилостивого Господа – Переможця смерті і тління, щоб, як і події 35-річної давнини стали початком і передвісником розпаду радянської імперії зла, так нинішні події спричинили швидкий розпад спадкоємиці тої совєтскої імперії – сучасної імперії московитської.

Однак ми повинні запам’ятати і сприйняти цей урок, що всяке земне діло має успіх, коли воно ґрунтується на духовності, цінностях, високій культурі, глибокій освіті і просвіті. На превеликий жаль ми бачимо стійке небажання викорінення московства з усіх сфер нашого життя, і, насамперед, з церковного середовища – коли москвозалежні псевдоправославні не бажають слідувати Томосу про автокефалію Української Церкви, але шукають різних симулякрів, як і 33 роки тому шукали комітетів з порятунку совєтчини, 32 роки і 5 років тому шукали альтернативних автокефалій.

Як бачимо, Бог осміяним бути не може, тому і віримо, що наші щирі, справедливі змагання за свободу, за незалежність України, за віру православну і Церкву автокефальну та єдину увінчаються перемогою з Божою допомогою і благословенням, відмовою від єресей та псевдоідеологій звиродніння та пагуби суспільної, але правдивим покаянням, як зміною мислення на виконання волі Божої та благословенного розвитку вільного народу на Богом даній землі.

Хай Всемогутній Бог – Отець миру укріпить наш український народ, його воїнство, владу світську і духовну на звитягу у всіх сферах суспільного та релігійного життя, на здобуття перемоги над безбожною ордою, на мирну розбудову Церкви і держави, на благословенне майбуття!

† Борис, благодаттю Божою єпископ Херсонський і Каховський, бригадний капелан