«Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав; квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій; смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі…» (Пісня пісень 2,11-13).
Саме такий настрій переповнює духовенство і вірян Чернівецько-Буковинської єпархії в очікуванні високого гостя — предстоятеля ПЦУ, блаженнішого митрополита Епіфанія на святі всієї Буковини, – 30-ліття Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ.
Цього, 2020 року, Чернівецько-Буковинська єпархія святкує 30-ліття відродження Помісної Української Православної Церкви на Буковині. Вся єпархія, та ні, – весь обласний центр, приготувались, задіяли великі матеріальні і людські ресурси, щоб в цей не простий для України час з дотриманням усіх заходів безпеки прийняти високого гостя. Та ось за тиждень “пісня” наша, здається, продовжується наступним переживанням: «відкрили ми нашому гостю, жениху церковному, улюбленому Христовому, а він повернувся і пішов. Шукали ми його і не знаходили; кликали його і він не відгукувався нам» (пор. Пісня пісень 5:6).
Ієрарх Чернівецько-Буковинської єпархії, митрополит Данило (Ковальчук), 30 років несе на своїх плечах тягар “перших невизнань, переслідування, цькування з боку противників незалежної Церкви України, а про матеріальну скруту на початку 90-х не хочеться й згадувати.” Владика Данило був усі ці 30 років свого архієрейського служіння на Буковині непохитним у вирі історії становлення Помісної Православної Церкви України, яка знає багато тяжких і небезпечних миттєвостей з боку противників помісності і незалежності Православної Церкви України. Буковинський архієрей Української Православної Церкви, митрополит Данило, завжди надихав поборників самостійності Помісної Православної Церкви України і незалежності України на подвиг єдності, праці, жертовності на благо Українського Православ’я, Української Держави. Для кількох поколінь він став «духовним наставником, прикладом порядності, скромності і людської гідності», прищепив багатьом своїм духовним чадам християнські євангельські чесноти: любов, милосердя, відповідальність, ретельність в служінні Богу й Церкві.
В особі митрополита Данила Православна Церква України отримала справжнього архієрея-старця, яким молодий предстоятель нашої Православної Церкви України, блаженніший митрополит Епіфаній, має приємність пишатися, коли спілкуватиметься з сивочолими предстоятелями інших Помісних Православних Церков. Загально відомо, що «у старцях — мудрість, і у довголітніх — розум» (Іов. 12,12). Саме ці єпископи, які стали в основі відродження нашої Церкви у 1990 році, є однією з прикрас нашої Церкви. Вони є живим прикладом для тих, хто хотів би віддати себе заради блага ближнього, Церкви і народу загалом. Саме ті, хто здобув досвід боротьби і різного роду поневірянь, можуть стати міцною опорою для прийдешніх поколінь вірних достойників Церкви, які за довіреною їм Христом місією будуть вести народ до життя у Бозі.
Ми, буковинці, дякуємо Господу Богу за земляка, який став четвертим предстоятелем Української Православної Церкви і першим предстоятелем, який на рівних засадах вступив до сім’ї православних Церков. Ми дивимося на Вас, як приємника Андріївської апостольської кафедри, і бачимо Ваше віддане служіння нашому народу, спраглому до істинної віри, стійкості перед лицем смертельної загрози, народу, який прагне сповнитися благодатного миру і увірувати у силу Божу, як це у свій час зробив апостол язичників, який, піклуючись про ближніх, розкладав багаття для врятованих за його молитвою у морській бурі, показав непохитність віри і струсив з руки гадину у вогонь, не пройнявшись і крихтою збентеження, чим наповнив присутніх щирою вірою в Бога.
Ми все ще сподіваємося, Ваше блаженство, мати радість побачити Вас, нашого доброго пастиря, у Чернівцях на 30-ліття, щоб і нам, буковинцям, стати печаттю Вашого апостольства у Господі (1 Кор. 8,2).
Василь Козьмик, голова Буковинського крайового братства святого апостола Андрія Первозванного