Невимовна духовна радість, особливий молитовний настрій та безмежна вдячність Божій Матері сьогодні огортають всі віруючі серця з нагоди великого свята Її Покрови.

Неможливо перерахувати численні випадки, коли палкі молитви і щире розкаяння людей закликали діяльне заступництво Пресвятої Богородиці.

Материнська любов, ласка, милосердя, доброчинність вознесли Її на Небесний Престіл Цариці роду людського. Ця недосяжна велич, за вченням Церкви, зумовлена тим, що Богородиця єдина у світі серед людей сподобилась великої Божої ласки стати Матір’ю Спасителя світу.

Вона мала таку ж плоть і кров, як і всі люди, але була вільна від пристрастей і нечистоти, тому виявилась гідною безпосередньо послужити великій таємниці нашого відкуплення. Все життя Діви Марії було сповнене молитви, безмежної любові до Бога і покірності Його святій волі. Її відповідь на архангельське благовісття: “Я ж раба Господня, нехай буде мені згідно слів твоїх ”(Лк. 1.38) – зробила можливим пришесття на землю Сина Божого.

“Через Неї, – говорить св. Іоан Дамаскін, – небесне з’єдналось з земним, людство з Богом, Божественне з людиною”. Через Неї здійснюється наше єднання з Христом і благодатне спілкування з Ним у Церкві, в яку ми входимо при посередництві Пречистої Діви. Богородиця стала Матір’ю для всіх християн, за дорученням нашого Спасителя під час Його хресних страждань. Як Єва стала перша, за походженням, матір’ю всіх людей, так і друга, нова Єва – Діва Марія є Mатір’ю тих, хто живе вірою та благодаттю.

Богородиця споріднена з нашим єством і знає всю нашу неміч і нашу потребу. Вона милостива і співстраждає людям більше за всіх, бо ніхто з людей не зазнав стільки скорбот, скільки зазнала Богоматір і нікому не дав Господь такої благодатної сили, щоб допомагати нам у земному житті, як Їй. Чуючи наші молитви, Пресвята Діва постійно перебуває серед нас. В цьому переконує нас й історія сьогоднішнього свята, пригадуючи нам подію в житті Церкви Христової.

Було це понад тисячу років назад в Константинополі у Влахернському Храмі Божої Матері, де зберігалася Риза Богородиці з омофором та частиною пояса. Серед численних богомольців, які благали Бога і Його Пречисту Матір заступництва від ворожого війська, яке оточило місто, був блаженний Андрій зі своїм учнем Єпіфанієм. Піднісши очі вгору, блаженний побачив під склепінням Храму Богородицю, а навколо Неї ангелів і святих. Звертаючись до Єпіфанія, Андрій запитав: ”Чи бачиш, брате, Заступницю світу?” – ”Бачу, святий отче, – відповів учень, – бачу і страхаюся”. І бачать вони як стає Богородиця на коліна, довго молиться, обливаючи своє пречисте обличчя сльозами, здіймає з голови покров і розгортає його над богомольцями, немов би охороняючи їх від ворогів видимих і невидимих. Праведники розповіли про своє видіння людям у церкві і вістка ця рознеслася по всьому краю. Ворожа сила, яка тяжіла над столицею, загрожуючи християнству та його святиням, надовго відійшла з просторів Візантії.

Покров Божої Матері – це заступництво Її за нас грішних перед Господом нашим, заступництво, через яке прощаються наші гріхи, лікуються наші скорботи. Покров – це Її молитва за нас, що слабку, немічну нашу людську молитву, робить сильною перед Престолом Божим. Покров Божої Матері – це любов Її до нас, та любов, що сповнює серця милосердям і, таким чином допомагає прокладати шлях до спасіння. Покров цей розпростертий над нами християнами.

Ми знаємо зі Слова Божого, що Церква Христова – це Тіло Його, що Господь Ісус Христос – Голова цього Тіла, Голова заснованої Ним Святої Церкви. І Покров Богоматері, простертий над Церквою Христовою, як над Тілом Господа Ісуса Христа, осіняє кожного, хто перебуває в Тілі, кожного сина і дочку Святої Церкви. Господь перед Своєю смертю обіцяв ученикам, а через них, усім християнам, не залишити їх сиротами і Богомати після свого Успіння не залишила нас. Вона завжди з нами і Покров Її завжди з тими, хто вірний Її Синові.

Віруюче серце знаходить Покров в усьому, чим ми живемо. Ми бачимо Його в нашому добробуті, в нашому здоров’ї, в наших успіхах, в наших земних радостях. Покров Богородиці виявляється і в тих скорботах та різних випробуваннях, які Господу угодно нам посилати задля нашого розкаяння в гріхах, задля нашого спасіння. Адже всі ми грішні, Господь бачить це, бачить і терпить, тому що Він Довготерпеливий і Многомилостивий, не хоче смерті грішника, але щоб покаявся і був живий. Для цього Син Божий і прийшов на землю, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Але коли ми не розкаяні, невиправні у злі, то цим ми викликаємо Його праведний гнів.

Куди нам грішним втікати від гніву Божого? Для нас немає іншого порятунку як звернутися до заступництва Богоматері ”багато бо може моління Матері до благосердя Владики”. Вона – Мати Божа, Вона вблагає Сина Свого за нас християн. Тільки в нашої спільної Матері ми віруючі, завжди знайдемо допомогу і ласку, бо Вона Заступниця світу, Радість скорботних, Цілителька хворих, Знайдення загиблих, Утішителька в печалі, Велична Владичиця світу. Саме тому ми Її так величаємо, приносячи постійно молитву і подяку.

Скільки свят у році призначено на честь Богородиці. Скільки церковних богослужбових пісень складено богонатхненними християнами, немає богослужіння, в якому Церква не прославляла б ”Пресвяту, Пречисту Преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію”, немає християнської оселі, де б не було ікони Богоматері.

Що ще ми можемо зробити на Її честь? Вона нічого від нас не хоче, як тільки щирої любові та шани до Неї та Її Сина. Щоб наші думки, слова та вчинки стали богоугодними. Щоб ми, йдучи дорогою життя згідно заповідей Божих, завжди залишались Його достойними дітьми, яких є Царство Небесне.

Сьогодні ж ми, славлячи нашу Небесну Матір, виголошуємо: Радуйся, Радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним Твоїм омофором.

+Юліан, єпископ Коломийський і Косівський