Кілька останніх неділь, котрі передують Великому посту, мають на меті фізично та духовно підготувати віруючих до входження в містичний досвід Святої Чотиридесятинці. Формально, саме того дня, тобто в неділю м’ясопусну, ми припиняємо вживати м’ясо вже до самого Великодня. Але, звісно, основна підготовка християн до посту – передусім духовна, внутрішня.

Першим щаблем такої підготовки є неділя про Митаря і Фарисея. Вона вчить нас ставитись до себе більш критично, не виправдовуватись у гріхах, а приносити Богу щирі плоди покаяння та скорботи. А приклад цьому дає Євангельське читання про двох чоловіків, котрі прийшли молитись до храму. Друга неділя – про Блудного сина. Історією з усім відомої притчі Церква навчає нас справжньому покаянню, котре зможе подарувати людині нове життя з Богом, оскільки лише покаяння здатне повернути нас у люблячі обійми небесного Отця. І третя, остання підготовча неділя, про Страшний суд, ставить перед нашим духовним поглядом неминучість відповіді всіх людей за свої вчинки, думки та наміри. Оскільки Суд Божий – це об’єктивна духовна реальність, яку оминути неможливо, віруючі прагнуть часом Великого посту, милостинею, молитвою та добрими справами очистити свої серця від гріха та скверни. І вже Неділя сиропусна, про вигнання Адаму з раю, розпочинає наш шлях Чотиридесятинці чином всезагального прощенням один одному.

Напередодні неділі про Страшний суд, Православна Церква бажаючи віддати належну любов тим, хто не дожив до цього дня, встановила практику молитися за всіх від віку померлих отців та матерів наших, що вже ближче до Суду Божого ніж ми, тимчасово живі.

Церковний устав приписує того тижня певне послаблення в їжі. Скасовано звичні пости в середу та п’ятницю – ще можна вживати м’ясні страви. Тим не менше, маємо пам’ятати, що цей тиждень нам дано саме для того, щоб ми поступово зменшували кількість та якість страв, тим самим поступово входили в практику посту. Так м’ясопуст вчить нас поступово відмовлятися від м’яса, а сиропуст – від молочних продуктів.

Натомість досвідчені духівники знають, що за цей час чимало християн намагається зробити щось протилежне – замість зменшення порцій вони наче «запасаються» м’ясом на всі 40 днів, а відмовляючись від молочних продуктів влаштовують гулянки та «масляні», де обов’язково повинні запхати в себе величезний стос сирників та млинців. Тож краще всього, поводитись розважливо та стримано. Так, щоб церковні традиції приносили там лише користь для душі та тіла.

1) Неділя про митаря та фарисея ставить нам перед очі історію двох чоловіків, які різними шляхами йшли до Бога (Лука 18:10-14) – Один намагався спастися ретельним виконанням добрих справ, а інший – тим, що бачив та визнавав свої провини. В той день Церква нагадує нам про покаяння, як перший щабель на шляху до духовної досконалості. Христос похвалив митаря тому, що той каявся і бачив себе грішником.

2) Неділя про Блудного сина. Веде нас через Великий піст до Великодня – В цей день священнослужителі на Святій Літургії читають відомий євангельський фрагмент – Притчу про блудного сина ( Лука 15:11-32). Її зміст полягає в тому, що під виглядом люблячого Батька показано нашого Бога, а опис блудного сина, що навернувся – загальний образ грішника, який щиро покаявся. Так, як батько з притчі простив сину всі його провини, так і Бог з радістю готовий простити всі гріхи та помилки кожного з нас. Бог, як той батько, готовий вийти нам на зустріч та повернути нам втрачене достоїнство. Ця неділя нагадує нам про те, що без правдивого покаяння не може бути спасіння.

3) Неділя м’ясопусна, або Про страшний суд. Цій неділі передує Вселенська поминальна субота. На її богослужіннях ми сугубо, особливо ревно молимося за всіх від віку спочивших отців та матерів наших, за тих, кого ми знаємо, або через неуважність забули. В цей день храми наповнюються богомольцями, що бажають згадати своїх близьких у загальноцерковній молитві. А вже наступного дня, в Неділю про страшний суд, читається Євангеліє про те, як відбуватиметься остаточний Суд Божий над людством (Матфей 25:31-46). Цим фрагментом Святого Писання Церква зовсім не хоче нас налякати, як про це часто кажуть безбожники. Навпаки, через дослідження майбутнього ми можемо краще підготуватись до нього. Навчити нас бачити Бога у своєму ближньому – ось, чого насправді хоче від нас Церква в цей день. М’ясопусною неділею цей день зветься тому, що саме він є останнім днем перед Великим постом, коли християнам можна їсти м’ясні вироби. Наступний тиждень – сирний (або Масляниця). М’яса їсти вже не можна, але ще можна вживати молочні продукти та яйця.

4) Неділя сиропусна. Прощена неділя. (Матфей 6:14-21). Напередодні Великого посту Церква згадує нам гріх Адама, котрий порушив Господню заповідь та цим втратив можливість вічного перебування в раю. Застерігаючи усіх нас від такого падіння, Церква кличе до покаяння та взаємного прощення образ один одному. На вечірньому богослужінні віруючі просять один в одного прощення та беруть благословення в настоятеля на початок великого та благодатного шляху святої Чотиридесятниці. В цей день християни мають примиритися з усіма, на кого тримають образу, та простити тих, хто провинився перед ними словом чи ділом. Без взаємного прощення найсуворіший піст стане лише дієтою. А молитва, без бажання внутрішнього преображення залишиться драремною тратою часу та самим пустослівям.

5) Перший тиждень Великого посту розпочинається з понеділка, а не неділі чи суботи саме тому, що кожен недільний день несе на собі відбиток «Малої Пасхи». Уквітчує седмицю – Перша неділя Великого посту – Торжества Православ’я. Історично це свято з’явилось, як результат перемоги православних над іконоборцями. Тим не менше, воно й досі залишається глибоко символічним святом перемоги правдивої віри над марновіством, забобонами та впертою релігійною неграмотністю. Бути православним – це не тільки привілей, але й величезна відповідальність. У суперечках про те, чим ми спасаємось вірою чи добрими справами, у дійсності, праві обидві сторони. Не можна спастися добрими справами не маючи правої віри, але й не можна явити власну віру без добрих діл. Тож, це свято – свято духовного екзамену кожному християнину. На чому базується його віра? На власних уявленнях про Бога та Церкву, чи тому, що Сам Бог об’явив людству? Цей день – чудова нагода нам всім про це поміркувати.

6) Друга неділя Великого посту – Неділя Святителя Григорія Палами. В цей день ми молитовно згадуємо великого святителя Церкви Христової Григорія Паламу, що на віки прославився благочестивим життям, втіленням на практиці справжнього чернечого ідеалу. Благословляючи його подвижницьку працю, Бог зволив йому стати голосом Вселенської Церкви і через численні віронавчальні та догматичні праці та проповіді, дозволив йому вчити нас правдивої віри та благочестя. Дивне поєднання в одній особі красномовства, богословської творчості та безмовності, іноческої самотності на всі віки залишаються нам зразком для наслідування. Володіє язиком не той, хто може багато говорити, але той, хто може вчасно промовчати.

7) Третя неділя Великого посту – Хрестопоклонна. (Марк 8:34–9:1) В цей день на середину храму для духовного підбадьорення віруючих, що прямують шляхом Чотиридесятниці, виставляється Св.Хрест. Для всіх віруючих він є добрим нагадуванням про те, що вслід за Голгофою неминуче настане перемога життя над смертю, а правди над злом. В цей день усі богомольці мають можливість поклонитися та прикластись до святині.
Хрест — це тайна і таїнство. Зрозуміти смерть чистих, невинних немовлят неможливо, — можна тільки прийняти це, «віддавши» їх в руки Того, Хто Сам Невинний пішол на Хрест. Вірити Йому (не в Нього, а Йому) — це означає, перш за все, довіряти. Віддати все і самого себе в Його руки. И бути — рядом.

Середина посту, вечором у храмі виноситься Хрест. Як нагадування нам про мету і про ціну цієї подорожі. Агнець Божий, і рядом з Його Хрестом — хрести кожного з нас які нам належить нести, чи донесем.

ХРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛОНЯЄМОСЬ, ВЛАДИКО, І СВЯТЕЄ ВОСКРЕСІННЯ ТВОЄ СЛАВИМО!

8 ) Четверта неділя Великого посту – Святого Іоана Ліствичника. Цей чернець Синайській горі був монахом все своє свідоме життя (з сімнадцяти до вісімдесяти років). За час свого пустельницького життя святий Іоан склав багато повчань необхідних нам для в духовного вдосконалення. Найвідоміша його праця Ліствиця – тобто Драбина духовного вдосконалення. У тридцяти її розділах святий чернець розповів про шляху душі людини до досконалості, від землі до неба. Святий Іоан жив у VI cт.

Субота п’ятого тижня посту називається Суботою Акафісту, а сама служба отримала назву «Похвали Пресвятої Богородиці». Цього дня на Утрені читається Акафіст Божій Матері.

9) П’ята неділя Великого посту – Преподобної Марії Єгипетської. Ця свята подвижниця благочестя раніше свого покаяння була вражена пристрастю блуду й багато цим грішила. Однак, з Божою допомогою, не лише змогла перебороти цю пристрасть, але й у своєму духовному подвигу стала подібною ангелам небесним, що плоті взагалі не мають. Поруч з сонмом інших святих подвижників, свята преподобна Марія є прикладом для наслідуванням та небесною заступницею в час плотської боротьби та спокус. Цей день вчить, що ніколи не можна впадати у відчай, думаючи про безліч своїх гріхів. Свята Марія Єгипетська мала їх не менше нас, але власним прикладом явила те, що всі вони можуть бути переможені Божою благодаттю і ретельною працею над собою.

10) Шоста неділя Великого посту – Вербна, Ваій, чи Квітна неділя. Все це назви одного дня, вшанованого Церквою на згадку урочистого входу Господнього до Єрусалиму. Під час святкового богослужіння християни згадують про те, як за тиждень до своїх святих страждань Спаситель наш Ісус Христос урочисто в’їжджає у місто, щоб там постраждати за гріхи всього світу. Цей день сумний та радісний водночас. З одного боку ми радіємо, що в Христі багато хто вперше побачив Бога, а Церква вперше торжествувала споглядаючи свого Спасителя Царем, а з іншого – нас не може не вражати лицемірство безумного натовпу, що вже незадовго, усього за чотири дні, з такою ж ревністю кричатиме Пілату: «Розіпни Його!».

У п’ятницю тижня ваїй – закінчення Святої Чотиридесятинці. Тому, під час вечірнього богослужіння вже співаємо, що: «душекорисну звершили Чотиридесятницю».

Наступного дня – Лазарева субота. Богослужіння суботи згадують чудесне воскресіння Спасителем свого товариша Лазаря, названого через це триденним. Під час воскресіння він вже три дні був у гробі. Після воскресіння Ісусом Христом праведний Лазар служив Церкві в сані єпископа.

Однак, апогеєм, підсумком нашої підготовки до Великодня є Страсна седмиця. Це особливий час, що розділяє Великдень від Чотиридесятинці. І якщо, за свідченнями святих отців, під час сорокаденного посту людина йде до Бога, то під час Страсного тижня вже Сам Бог йде назустріч до людини, щоби спасти її від влади гріха та смерті. Слово «страсна» – від старослов’янського слова – стражденна. Під час цих днів ми з усією увагою згадуємо про останні хвилини життя на землі та страждання та хресну смерть заради нас Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

В Церковній традиції прийнято кожен день цього тижня називати великим.

• У Великий Понеділок за богослужінням ми згадуємо Йосифа Прекрасного, проданого братами в Єгипет за 20 срібняків (Буття 37 розділ), прокляття неплідної смокви, притчу про злих виноградарів, пророцтво про зруйнування Єрусалиму (Мт. 21:18–43; 24:3–35).

• У Великий Вівторок за богослужіннями згадуємо притчу Христову про десять розумних дів і притчу про таланти, а також, читаємо пророцтво про Страшний суд (Мт. 24:36-26:2).

• У Велику Середу молитовно згадуємо покаяння грішниці, що вилила дорогоцінне миро на ноги Спасителю та Юдину зраду (Матвія 26:6-16).

• У Великий Четвер звершуємо спомин Таємної Вечері та заснування Спасителем святого Таїнства Євхаристії. В цей день Патріарх звершує освячення Святого Мира, а по великих кафедральних соборах, там де це заведено, архієреї звершують символічне омивання ніг дванадцяти священикам, подібно до того, як Христос перед Вечерею вмив ноги Своїм Апостолам.

• У Велику П’ятницю згадуємо про взяття під варту Спасителя та неправедний суд на Ним, Святі та Спасительні страждання (Страсті), смерть та погребіння Господа в гробниці Йосифа Аримафейського. На практиці, читання дванадцяти Страсних Євангелій, що належить до цього дня звершується напередодні – в четвер увечері.

• У Велику Суботу згадуємо про Перебування Господа тілом у гробі, сходу душею до пекла й одночасне перебування Спасителя на Престолі з Отцем та Святим Духом.

Глибокий духовний зміст цих богослужінь сприяє нашому духовному зросту. Богослужіння Страсного тижня відправляються лише в цей час. Символічно православний храм у ці дні являє собою то Сіонську горницю, то Гефсиманію, то Голгофу. Страсний тиждень є особливим тому в ці дні не звершується ні дні пам’яті святих, ні поминання померлих, не звершуються молебні

Так дуже коротко та схематично можна окреслити тематику православних богослужінь від першої підготовчої до Великого посту неділі до останнього дня перед Великоднем. Цей час – час духовної весни, час відродження та зцілення наших душ. Намагаймося якомога ретельніше використати пропоновані нам Церквою засоби до спасіння, вбачаючи в багатих та глибоких зовнішніх обрядах вираження власного духовного стану. Бо піст – це не мета, а засіб досягнення, отримання Святого Духа, власного преображення та обожнення. Тому, покаяння, прощення, очищення, освячення, спасіння – це ті теми та завдання, про які нам варто особливо піклуватися в ці дні. Бо лише по-справжньому переживши їх на власному досвіді, ми зможемо в повну міру зрозуміти велич та силу слів, що незабаром лунатимуть по всій вселеній: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував».

+ Іоасаф (Василиків),

митрополит Івано-Франківський і Галицький