Варфоломій,

З Божої милості Архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх

До всієї повноти Церкви

Благодать, милосердя та мир від Спасителя Христа, що Народився в Віфлеємі

Улюблені брати і сестри у Христі, дорогі діти,

За благодаттю Божою ми знову стали гідними, щоб досягти великого свята народження Божого Слова в плоті, який прийшов у світ, щоб дати нам «благодать», [1] відпущення гріхів, визволення з полону осудження та смерті, щоб дати нам справжнє життя та велику радість, яку «ніхто не може взяти від нас» [2].

Ми вітаємо «всемогутнього Бога» [3], який «приніс любов у світ» [4], який стає «ближче до нас, ніж ми один до одного» [5].Через милосердя божественне Слово опускається до Свого створення в «приниженні незрозумілого і незбагненного» [6]. Той, «якого нічого не може вмістити», міститься в лоні Богородиці; найбільше існує в найменшому. Це чудова глава нашої віри, про те, як трансцендентний Бог «став людиною для людства» [7], залишаючись «невимовною» таємницею. «Велика тайна божественного втілення завжди залишається загадкою» [8].

Ця дивна і парадоксальна подія, «яка була прихована віками та поколіннями» [9], є основним подарунком людського обожнення. «У нас іншого немає спасіння; бо немає іншого людського імені під небом, через яке ми повинні бути спасенні».

Це вища правда про спасіння. Те, ,що ми належимо до Христа. Що все є єдиним у Христі. Що наша пошкоджена природа відродилася в Христі, образ відновлюється, а дорога до подоби відкривається для всіх людей. Приймаючи людську природу, божественне Слово встановлює єдність людства через загальне божественне призначення та спасіння. І це не тільки людство, яке спасається, але все творіння. Так само, як падіння Адама та Єви впливає на всі творіння, так само втілення Сина і Слова Божого впливають на всі творіння. «Творення визнається вільним, коли ті, хто колись був у темряві, стали дітьми світла» [11]. Василій Великий закликає нас святкувати святе Різдво Христове як «загальне свято всього творіння», як «спасіння світу» «день народження людства» [12].

На жаль, слова, що «Христос народився», знову звучать у світі, наповненому насильством, небезпечними конфліктами, соціальною нерівністю та неповагою до основних прав людини. 2018 рік ознаменує завершення сімдесяти років з дня Загальної декларації прав людини, яка після страшного досвіду та знищення Другої світової війни проявила загальні і шляхетні ідеали, які всі народи і країни повинні неухильно поважати. Однак ігнорування цієї Декларації триває, тоді як різні зловживання та навмисні неправильні тлумачення прав людини підривають їх повагу та реалізацію. Ми продовжуємо: або не вчитися з історії, або не бажати вчитися. Ні трагічний досвід насильства і знищення людей, ні проголошення шляхетних ідеалів не перешкодили продовженню агресії та війни, зловживання владою та експлуатації один одного. І знову, ні панування технології, надзвичайні досягнення науки та економічний прогрес, не принесли соціальну справедливість і мир, як ми цього бажаємо. Натомість, в наш час диктат багатих збільшився, і глобалізація руйнує умови соціальної згуртованості та гармонії.

Церква не може ігнорувати ці загрози людської особі. «Немає нічого такого святого як людина, сутність якої Бог Сам поділив» [13]. Ми боремося за людську гідність, для захисту свободи людини та справедливості, добре знаючи, що «справжній мир походить від Бога» [14], що трансцендентна таємниця втілення божественного Слова і дар людського обожнювання показує правду про свободу і божественну долю людства.

У Церкві ми переживаємо свободу через Христа, у Христі та Христі. Сам вершина цієї свободи є місцем любові, яка «не шукає своєї вигоди» [15], але «випливає з чистого серця» [16]. Кожен, хто залежить від себе, шукає своєї свободи та самодостатньоcті, той, хто жадає обожнювання сам собою і вітає самого себе – тільки обертається навколо себе і свого індивідуального самолюбства і самопожертви; така людина лише бачить інших як придушення індивідуальної свободи. Оскільки свобода у Христі завжди орієнтована на свого ближнього, завжди направлена до іншого, завжди говорить про правду в любові. Метою віруючого є не стверджувати свої права, а «дотримування і виконання права Христа» [17] в дусі смиренності та подяки.

Ця істина про життя в Христі, про свободу, як любов і любов як свободу, є наріжним каменем і гарантією майбутнього людства. Коли ми спираємося на цей натхненний підмурок, ми можемо протистояти великим випробуванням нашого світу, які загрожують не тільки нашому добробуту, а й нашому виживанню.

Правда про «Боголюдину» – це відповідь на сучасну «боголюдину» та доказ нашого вічного призначення, проголошеного Святим і Великим Собором Православної Церкви (Крит, 2016): «Православна Церква проти «людина-бог» сучасного світу «Бог-людина» як найвища міра всіх речей. «Ми не говоримо про людину, яка була обожнена, але про Бога, який став людиною». Церква розкриває спасительну істину Боголюдини та Його тіла, Церкви як місця та способу життя у свободі, «Кажучи правду в любові», і як участь ще зараз на землі в житті воскреслого Христа».

Втілення божественного Слова є твердженням і переконанням, що Христос особисто керує історією як подорож до небесного царства. Звичайно, подорож Церкви у напрямку до царства, яка не реалізується дистанційно чи незалежно від історичної дійсності – або його протиріччя і проблеми – ніколи не було без труднощів. Тим не менш, саме серед ці труднощі Церква свідчить про правду і виконує свою місію освячення, пастирства та трансфігурації. «Істина – це стовп та підвалини Церкви … Стовп Всесвіту – це Церква … і це велика таємниця, таємниця благочестя» [18].

Брати і сестри, діти в Господі,

Давайте святкувати разом – з благодаттю Божого Слова, що живе в нас, а також з насолодою та повнотою радості – свята Дванадцятьох Різдвяних днів. З Фанару ми молимося, щоб наш Господь і Спаситель, котрий був втілені з милосердя для всіх людей, міг у цьому новорічному році дарувати кожному фізичне та духовне здоров’я разом із спокоєм та любов’ю один до одного. Нехай Він захистить Свою святу Церкву і благословить діла свого служіння на славу Його святого та всехвального Ім’я.

Різдво 2017 року

+ Варфоломій Константинопольський

Ваш палкий молитовник перед Богом

1 Gregory the Theologian, Oration XXXVIII, on Theophany, namely the Nativity of the Savior, iii, PG 36, 313.

2 John 10:18.

3 Doxastikon of the Aposticha from the Great Vespers of Christmas.

4 Nicholas Cabasilas, The Life in Christ, vi, PG 150, 657.

5 Ibid. vi PG 150, 660.

6 John of Damascus, An Exact Exposition of the Orthodox Faith, iii, 1, PG 94, 984.

7 Maximus the Confessor, Various chapters on Theology and Economy concerning virtue and vice, First Century, 12, PG 90, 1184.

8 Ibid.

9 Col. 1:26.

10 Acts 4:12.

11 Iambic Katavasia on the Feast of Theophany, Ode VIII.

12 Basil the Great, Homily on the Nativity of Christ, PG 31, 1472-73.

13 Nicholas Cabasilas, The Life in Christ, vi, PG 150, 649.

14 John Chrysostom, On Corinthians 1, Homily I, 1, PG 61, 14.

15 1 Cor. 13:5.

16 1 Tim. 1:5.

17 Theotokion, Aposticha of the Ainoi, October 12.

18 John Chrysostom, On Timothy I, Homily XI, PG 62, 554.

 

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»