Пам’ять 22 листопада / 5 грудня

Святий благовірний князь Ярополк Ізяславич, в святому Хрещенні Петро, ​​був онуком Ярослава Мудрого, правнуком рівноапостольного Володимира. Точний час народження св. Ярополка невідомо, вважають, що не пізніше 50-х рр.. XI сторіччя. Відрізнявся смиренням, лагідністю, некорисливістю та благочестям. Він розділив сумну долю свого батька, великого князя Київського Ізяслава, вигнаного братами з Києва. Ярополк їздив з різними дорученнями від батька до польського короля, німецького імператора і Римського єпископа святого Григорія VII (1073 – 1085).

Після смерті великого князя Святослава у 1078 році князю Ізяславу був повернений великокнязівський престол, а Ярополк отримав Вишгород. Після смерті батька йому було дано в спадок місто Володимир-Волинський, звідки його намагалися вигнати Ростиславичі. На шляху з Володимира до Звенигород Галицький Ярополк був підступно вбитий Нерядецем, який був в числі його свити (+ 1086). Вбивця, ймовірно, був підкуплений Ростиславичами. Тіло Ярополка було перенесено до Києва і 5 грудня поховано у церкві святого Петра, яку він сам почав будувати. Багато церковних пам’яток, починаючи з літопису преподобного Нестора, свідчать, що убитий благовірний князь Ярополк шанувався в числі святих угодників Божих.

Тропар благовірного Ярополка, глас 4

Як благовірний і праведний, / за любов Христа Бога від своїх ти смерть прийняв, Ярополк, / мученик святий, благовірний князь Волинський, / і пролив ти кров твою, / як раніше родичі твої і страстотерпці, в Богу блаженні Борис і Гліб, / їх подвигу наслідуючи в благочесті, / до Господа взивав ти старанно: / даруй мені кончину, як братам моїм, / да і я омию гріхи мої кров’ю моєю / і позбудуся світу цього порожнього і бунтівного. / Тому, сьогодні зійшлися в пам’ять твою, / вірою і любов’ю славимо Господа, / що мужність тобі дав у подвигу невинної смерті, / бо як агнець незлобивий, / рабом заколотий ти, / і собі самого жертву непорочну Господу приніс славно, / Його моли, вічно блаженний, / врятувати Батьківщину твою / і синам Київського православ’я спастися.

Кондак благовірного Ярополка, глас 3

Засяяла сьогодні велика в славі пам’ять твоя, / благородний страстотерпець Христові, Ярополк у Богу мужній, / скликаючи нас до прославляння Христа, Бога нашого. / Тому, до тебе сьогодні приходячи, / з любов’ю співаємо радісно:/  блаженна земля, що ввібрала кров твою, / і святе селища, яке прийняло дух твій, / бо тепер у раю, нетлінної їжею насолоджуєшся, / не забудь нас, що оспівують тебе від серця, / але неспинно поминай в молитвах твоїх до Бога, / да позбавимося від всіх бід і скорбут, / нині і завжди пам’ять твою шануючи.