У цій статті ми постараємося відзначити найважливіші особливості православної ікони, іменованої «Зішестя в пекло».
Насамперед, слід сказати про те, що в даному аспекті православний іконопис кардинально відрізняється від західного, в якому прийнято зображати Христа, що урочисто виходить з гробу з прапором у руках. Навколо нього представлені захоплені, полеглі ниць стражники.
- Приклад Західної (католицької) іконографії
Західна ікона показує сцену, у якій не було свідків. Момент Воскресіння залишається таємницею. Православна точка зору абсолютно відрізняється від західної. Православна ікона представляє результати події Воскресіння для людини і для світу в цілому.
Христос зображений у центрі в мандолі і світлому одязі, тримаючи за руки Адама і Єву і піднімаючи їх із храму смерті, до якого їх привів невірний вибір, зроблений в раю. Це енергійний рух Христа змушує нас згадати центральну ідею цього сюжету: «І з Собою Адама піднявши» – спасіння людини. Характерно те, що обидва вони виходять з гробу.
Христос стоїть на двох дерев’яних дошках, що утворюють хрест. Це брама (двері) пекла, які Христос зруйнував силою благодаті свого Хреста. З Його смертю вони зачинилися, але не виявилися досить міцними, щоб зберегти силу своїх кайданів. Поруч зображені розбиті, розкидані і більше непотрібні замки і ланцюги, які до цього моменту перегороджували шлях виходу з пекла. За ними ми можемо бачити чорний колір пекла, що до Воскресіння означав кінець для людини.
Праворуч і ліворуч від Христа товпляться люди, що жили на землі до Його пришестя. Всі вони звернені до Христа, чекаючи спасіння. Серед них ми можемо розрізнити святого Іоана Предтечу, а також інших праведників і пророків Старого Завіту, таких як цар Давид.
На задньому плані ікони представлені пагорби. У деяких випадках на цьому місці зображують пророків (наприклад, Давида і Йону), що передбачили велике Христове Воскресіння, які тримають в руках пергаменти зі своїми пророцтвами.
На закінчення ми хотіли сказати про білий одяг Христа, які символізує радість Воскресіння і зображує наше власне воскресіння, якому ще належить здійснитися.
Афанасіос Мустакас, теолог
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»