На офіційному літургійному мові цей акафіст називається «несідальної піснею», оскільки віруючі під час його виконання повинні були стояти. Так, і словами, і положенням тіла, виражається повагу, особливе благоговіння і подяку по відношенню до Тієї, Кому ми звертаємо наші радісні вітання.

У нашій сучасній літургійній практиці цей акафіст входить до складу служби малого повечір’я. Воно відбувається щоп’ятниці перших чотирьох тижнів Великого Посту, а також у п’ятницю п’ятого тижня, коли після часткового прочитання в перші чотири тижні акафіст читається повністю.

У монастирях, а також у сучасній парафіяльній практиці, відповідно до більш ранніми статутами, існують і інші літургійні рамки виконання акафісту: утреня, вечірня, панахида або особлива константинопольська Богородична служба. У всіх цих випадках на певному етапі служби робиться вставка: співається канон Богородиці, частково або повністю кондак і ікос акафісту.

Згадаймо і вельми обговорюване питання про час створення та авторства акафісту. Імовірних авторів досить багато: Роман Солодкоспівець, Георгій Пісіда, константинопольські патріархи Сергій і Герман I, Фотій, Георгій Нікомедійського (Сікеліот), різні автори періоду VI – IX ст. Традиційні погляди на це питання суперечливі, і новітні дослідники, ґрунтуючись на нечисленних внутрішніх ознаках, наявних в тексті, дотримуються різних точок зору щодо авторства.

Історична подія, з якою традиційно пов’язується спів акафісту, могло б стати опорною точкою нашої статті. Мова йде про облогу і чудесне спасіння Константинополя в роки правління імператора Іраклія, 8 серпня 626 року. Згідно Синаксар, після перемоги над ворогами, акафіст був виконаний в церкви Богородиці у Влахернах, в знак славослів’я і подяки за спасіння, джерелом якого стала чудотворна сила Богоматері, Заступниці Константинополя. Тогочаснний Патріарх Сергій був одним з ідейних лідерів визвольної боротьби. Він цілком міг бути автором акафісту, хоча і не входить в число православних гімнографів. Крім того, гімн, по всій видимості, є більш раннім, оскільки, якби він був написаний на спасіння Константинополя, в тексті повинні були б існувати відповідні посилання, в той час як тут згадуються й інші теми, які ми розглянемо нижче.

Спів акафісту пов’язано і з іншими подібними подіями: облогами і звільненнями Константинополя при імператорах Костянтині IV Погонаті (673 м), Льві Ісаврі (717 – 718 рр.), Михайлі III (860 р).

Але ким би не був творець акафісту і з яким би з перерахованих вище історичних подій він не був пов’язаний спочатку, не підлягає сумніву той факт (і на це вказують відповідні джерела), що гімн виконувався як подячний Непереможної Воєводі Візантійської держави під час панахид, що здійснюються в спогад про ці події. Згідно зі спостереженнями Синаксаря, ця пісня називається несідальною, оскільки з дня спасіння Константинополя і по теперішній час, протягом виконання Акафіста віруючі стояли на знак подяки Богородице, в той час як при читанні інших подібних гімнів – сиділи.

Чому ж він виконується під час Великого Посту? Зняття всіх перерахованих вище облог не пов’язане з ним. 8 серпня було знято облогу при Іраклії, у вересні – при Костянтині Погонаті, 16 серпня згадується спасіння Константинополя при Льві Ісаврі, 18 червня – за царювання Михайла III.

Акафіст виявився пов’язаним з Великим Постом, ймовірно, по одній виключно літургійної причині: на період Великого Посту завжди випадає велике свято Благовіщеня Пресвятої Богородиці. Це єдиний велике свято, який виявився пов’язаний з траурним характером Великого Посту і передсвята. І якраз цей недолік заповнюється читанням акафісту, фрагментарним під час п’ятничного повечір’я і повним в суботу п’ятого тижня. Вечір п’ятниці літургійна відноситься до суботи, яка разом з неділею є єдиним днем тижня протягом Великого Посту, коли дозволено святкування радісних подій, і на яку переносяться свята тижня. Згідно з деякими статутами, акафіст співається протягом п’яти днів перед святкуванням Благовіщеня, а згідно з іншими – тільки в день Благовіщеня.

Акафіст Пресвятій Богородиці – це гімн Благовіщеня, пісня про втілення Бога Слова.

Коли акафіст виявився пов’язаним з історичними подіями, про які ми згадали, до нього було додано спеціальне вступ, сповнене славослів’я і благання, – відоме «Непереможному Воєводі». У цьому співі місто Богоматері, по Її заступництву позбавлений від бід, присвячує їй переможну пісню і просить Її, що володіє непереможною силою, звільнити його від безлічі небезпек, щоб місто змогло прославити Її, вигукуючи: «Радуйся, Невісто Неневісная». Пісня співається на восьмий глас.

Іоаніс Фундуліс, викладач Богословської школи аристотельського університету Фессалоніків

Переклад українською мовою – “Київське Православ’я”