Історія особливого шанування святій великомучениці Варвари в Київському Православ’ї сягає ХІІ століття, коли в 1108 році царівна Варвара Комніна, донька візантійського імператора Олексія Комніна, перед від’їздом в Київську Русь попросила в дар у свого батька цілющі мощі. Її чоловік, великий князь Святополк Ізяславович (у хрещенні – Михайло), який вибудував роком раніше в Києві кам’яну церкву, з почестями поклав там цілющі мощі великомучениці і заснував Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир. Під час навали Батия мощі були приховані, а потім знову повернуті на колишнє місце.
Коли більшовики зруйнували Золотоверхій Михайлівській монастир в 1930-х роках, мощі святої Варвари були вилучені в музей. Нині вони зберігаються у Володимирському соборі в Києві, що належить Українській православній церкві Київського патріархату.
Вже від ХІІІ – XIV століття в Київському Православ’ї відома служба святій великомучениці Варварі, яка, по міркуванню деяких істориків, була не перекладена з грецької мови, а саме складена в Київської митрополії.
- Митрополит Київський і Галицький Іосаф (Кроковський)
Появлення «Акафіста Святій Великомучениці Варварі» у Київському Православ’ї вперше відзначається в 1637 р., коли він був виданій в Києво-Печерської лаврі «на підставі лаврських рукописів». Але, на великий жаль, цей текст на сьогодні вважається втраченим, а деякі дослідники загали вважають його історичну наявність сумнівною.
Сучасній варіант «Акафіста Святій Великомучениці Варварі» належить перу відомого богослова та письменника Київського Православ’я, митрополита Київського і Галицького Іосафа (Кроковського), які з 1697 по 1708 був архімандритом Києва-Печерської лаври.
Саме цей акафіст у 1691 році був виданий в Чернігові з благословення Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича. Акафіст, по наказу митрополита Іосафа (на той час – архімандрита), читався в Києво-Печерської лаврі по вівторкам.
У 1698 році Акафіст був перевиданий окремої книжкою в друкарні Києво-Печерської лаври.
Загалом, «Акафіст Святій Великомучениці Варварі» користався такій популярністю в народі, що видавався також у 1707 (Київ) та в 1712 (Чернігів) рр. Але в видання 1707 року були автором були внесені певні правки, які відсутні в Чернігівському виданні 1712 р.
Саме на підставі виправленого видання 1707 р., Києво-Печерським архімандритом Лукою в 1755 – 1756 роках було підготоване до друку, а в 1757 видана книга «Акафіст Святій Великомучениці Варварі», яка було досить великою, багато оздобленою заставками та гравюрами, та включало в себе: працю свт. Іоана Золотоустого «О шануванні святих мощів»; передмову власне архімандрита Луці; молитовний канон з акафістом святій великомучениці Варварі; набожний вірш (спів) святій; житіє святій великомучениці Варвари та «Повість о чесних мощах святій великомучениці Варвари» – дві останніх статті належать перу митрополита Димитрія Ростовського та були присутні в віданні 1698 р.
Також варто відзначити той факт, що, незважаючи на те, що вже більше півстоліття Київська митрополія була приєднана до Московської патріархії, київські ченці продовжували триматися не тільки свого, українського, православного обряду, але й видавати богослужбові книги на українському ізводі церковнослов’янської мови. Таке положення речей тривало практично до останньої чверті вісімнадцятого століття. Саме цим і унікальне дане видання акафіста святій великомучениці Варварі.
Дане видання було перевидано в 1788 році з мовними виправленнями, спрямованими на наближення тексту до «великоросійських зразків». Це друге видання, незважаючи на протидію ряду архієреїв РПЦ, здійснив митрополит Київський і Галицький Самуїл.
На початку дев’ятнадцятого століття, у Петербургу, була здійснена остаточна російська редакція акафіста великомучениці Варварі, у результаті якої були вилучені всі автентичні українські мовні елементи. Варіант втратив свою оригінальність і вже в такій, російської редакції, перевидавався кілька разів.
Постановою Священного урядового синоду РПЦ, в 1810 році Київські та Чернігівські видання 1691, 1698, 1706, 1712, 1757 і 1788 років були виведені з богослужбової практики й фактично заборонені…
Джерала
- Святая великомученица Варвара. М., 1992
- Наука и литература в России при Петре Великом. Исследование П. Пекарского. СПб., 1862
- митрополит Евгений (Болховитинов). Описание Киевософийского собора. Киев, 1825.
- Печатные издания Киево-Печерской лавры (XVII – XVIII вв.). М., 1992.
- Православные русские акафисты. Казань, 1903.
прот. Сергій Горбик