Сьогодні наш портал пропонує вашої увазі наукову працю видатного українського богослова, одного з принципіальних противників унії, протопресвітера Гаврила Костельника «Апостол Петро і Римські папи або догматичні основи папства».
Ця книга, що була написана в далекім 1931 р., не втратила актуальність і сьогодні.
Для ліпшого розуміння, разом з електронною копією книги, ми подаємо нище і її сучасні богословський та історичний аналіз.
Портал «Київське Православ’я» виказує щиру подяку мит. протоієрею Олександру Швецю, настоятелю парафії Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора (УПЦ КП), за наданий оригінал видання.
Ми також щиро вдячний наміснику Свято-Введенського монастиря в с. Чуква, ігумену Іоану (Йонику) за працю по скануванню та підготовки електронної копії.
Редакція порталу «Київське Православ’я»
ПРО ПРАЦЮ «АПОСТОЛ ПЕТРО І РИМСЬКІ ПАПИ АБО ДОГМАТИЧНІ ОСНОВИ ПАПСТВА»
Найболючішої рани Церкві Христовій, без жодного перебільшення, завдали події 1054 р.: західне християнство відділилось від соборної повноти у формацію «Католицька Церква». Відділилось із претензіями на утворення своєрідної теократичної монархії на базі юрисдикційного примату римського єпископа, нібито успадкованого ним від св. ап. Петра.
Невдовзі примат римського єпископа стає фундаментом всього спектру діяльності Католицької церкви – від політичного владарювання над світом до сотеріологічного спотворення (згідно якого спасення рядового католика можливе тільки за умови признання влади Папи Римського – «Unam sanctam»).
Саме ці догматичні підстави примату папства розвінчуються в даній роботі найвизначнішого богослова греко-католицької церкви першої половини ХХ ст. прот. Гавриїла Костельника. Автором подається грунтовний, і в той же час лаконічний аналіз всіх основних спектрів проблеми папства:
- екзегетичне дослідження біблійних текстів, котрі Католицькою Церквою тлумачаться в якості основоположних засад над-повноважень св. ап. Петра;
- критичне дослідження відношень св. ап. Петра з іншими апостолами, з общиною м. Рима і, в найбільшій мірі, католицького розуміння процесу правонаступництва повноважень св. ап. Петра єпископами Риму;
- статус римського єпископа І-го тисячоліття у світлі соборно-канонічних постанов Вселенської Православної Церкви;
- розвиток примату папства у руслі західного християнства з його логічним завершенням постановою Vaticanum I про непомильність Римського Першосвященика.
Висновок даної праці: «Ніщо не є більш чуже для Христа, для Його Євангелія, як ідеологія папства. Це — контрасти, що виключають одне одного, як, напр., тепле й холодне. Поняття: jus, jurisdictio, regimen (право, юрисдикція, управління), які створюють психологічно-логічну основу папської віри, в Христовому Євангелії не мають місця: вони виключені з євангельського духу як притаманність «поган» (народів, що не знають Божого одкровення).
Оце справжній примат ап. Петра — історичний, непереносний, особистий, моральний, тобто власний, а не загальний, який уже не може бути повторений».
Висновок не холодного кабінетно-богословського ratio, а крик прозрівшої душі до своїх братів, котрі ще в темряві спотворення перебувають: «Браття уніати! Це написано на те, щоб вам розв’язати совість, яку вам Рим зв’язав — ніби в імені Іісуса Христа, а в дійсності у своєму власному інтересі. Прозріть, розгляньтеся по світі і по історії, щоб ви вибрали нормальний шлях для майбутності вашої Церкви і не марнували своїх сил для вимислів».
Протоієрей Олексій Добош,
Кам’янець-Подільська єпархія УПЦ МП