Чернецтво означає відхід від усього світського, щоб приєднатися до одного – до Бога. Ми всі разом перебуваємо в колі, центром якого є Ісус Христос, і до Нього ми всі з вами прагнемо. І наскільки ми наблизимося до Христа як до центру – настільки ми, монахи та миряни, станемо ближчими одне до одного. Попри те, де кожен із нас перебуває і в які шати одягнений, – найголовніше, щоб у наших серцях був лише Ісус Христос.
Розповім трохи про коптське жіноче чернецтво. Коли Пресвята Богородиця несла на Своїх пречистих руках Немовля Ісуса Христа, Вона несла Його як Людину. Але, як кажуть святі отці, ще раніше Вона несла Його у Своєму серці. І після Воскресіння Господнього та Його Вознесіння Матір Божа влаштувала дім для дів. Тому ми вважаємо, що жіноче чернецтво як об’єднання дівчат у певну спільноту було започатковане ще Богородицею. Вона уособлювала цей спосіб життя ще до того, як сформувався чернечий стан та монастирська організація. З любові до Бога та маючи палке бажання служити Йому, діви, у той час, коли ще не було жіночих обителей, бувало, переодягалися в чоловічий одяг і жили в чоловічих монастирях як ченці. Коли у IV столітті преподобний Пахомій Великий створив спільножитний монастир, до нього прийшла його сестра. Після того як він поспілкувався з нею, вона повірила в ідею чернецтва. І тоді був утворений уже справжній жіночий монастир на протилежному від монастиря святого Пахомія березі річки. Преподобний Пахомій отримав перший устав чернечого життя від Ангела. Цей устав він передав і в жіночий спільножитний монастир, щоб там так само дотримувалися правила чергування молитви і праці, виконання послухів.
По всій землі Єгипту після цього поширилися монастирі, різні за розмірами та кількістю насельників — можна сказати, що вони покрили весь Єгипет.
Кількість монастирів у наш час також досить велика. У нас багато жіночих обителей, які офіційно ще не затверджені у статусі монастирів, але перебувають на шляху до цього. У монастирях дотримуються статуту, положень про обрання ігумені, про прийом та постриг сестер. Наш Патріарх Тавадрос II заохочує заснування монастирів в інших країнах, куди як насельниці їдуть наші сестри, що мають досвід чернецтва.
Комісія у справах чернецтва, яку очолює єпископ Даниїл, регулярно організовує конференції, на яких збираються ігумени та ігумені всіх наших монастирів і обговорюють спільні питання або розділяються на тематичні групи. Як і насельники чоловічих монастирів, сестри у нас здобувають освіту. Залежно від умов обителі, свого бажання та можливостей, вони можуть захистити як магістерський диплом, так і докторську дисертацію. Навчання здебільшого проходить онлайн. У разі виникнення потреби в інших формах занять, ігуменя вирішує це питання та організовує їх в індивідуальному порядку.
В історії єгипетського чернечого життя було чимало святих, які давали мудрі настанови ченцям. Існує чимало корисних книг. Ми завжди готові обмінюватися духовним досвідом та зміцнювати зв’язки між нашими монастирями як усередині Єгипту, так і в братньому спілкуванні з християнами інших Церков, як це відбувається сьогодні з вами. Наш великий святий, преподобний Антоній повчає, що чернець, подібно до бджоли, збирає з усіх квітів найкорисніше і перетворює це на мед. І ми збираємо мед духовної мудрості для нашого вдосконалення, поглиблення наших взаємин та взаєморозуміння. Чернецтво — це любов. Ми любимо одне одного, і я відчуваю, що, попри наші відмінності, ми все одно маємо спільне коріння. І це неодмінно поєднає нас у благодаті. Я молю Бога і сподіваюся, що ця наша конференція дасть кожному з нас особисто щось для внутрішнього зростання, а обом нашим Церквам надають новий імпульс для творення добра, процвітання та можливості йти спільним шляхом.
ігуменя Василія (Коптська Церква)
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»