Пандемія не випадкова, це ознака часу, це плід божественного гніву. Це – плід божественного гніву, бо людина діє всупереч своїй природі, всупереч логіці. Уявіть собі, скільки це засмучує Святий Дух, і Господь є нам не в вигляді месника, а у вигляді отця і допускає такі випробування не як покарання, а як повчання, рухоме любов’ю, і все для того, щоб привести до себе заблукалу людину, яка загубилася в сутінках, привести до себе через хворобу, через випробування, через це напоумлення, щоб людина прийшла до Нього і усвідомив не тільки в теорії шляхом читання книг, але і на практиці, що він по суті – мізерний.
Адже вам відомо, що наш Христос сказав: «Без Мене ви нічого не можете створити». І справді, сьогодні ми боїмося обмінятися рукостисканням, щоб не заразитися коронавірусом. Ці страхи, направду, мають місце бути, тому давайте постараємось, наскільки це можливо, утриматися далеко від цієї зарази.
Але і Пресвята Діва наша і, звичайно ж, Гідний Пояс, який у нас знаходиться тут і на якому ми відслужили сьогодні перший канон Всеношної, як нам добре відомо з власного 30-річного досвіду перебування тут, в монастирі, та інформація в архівах, яку зберегли для нас наші попередники, афонські отці, і постаралися нам передати, щоб і ми дізналися про події минулих років, ми знаємо, що чудотворний Гідний Пояс завжди був з нами і в години холери, і в години чуми, і в години важких хворіб, які завжди носили характер пандемії, адже пандемії траплялися часто, і всі люди тоді перебували в розпачі та не знали, як впоратися з цим.
Раніше у людей було більше віри. Сьогодні диявол домігся успіху і поранив нашу віру, і тому сучасні люди керуються інтелектом і розсудливістю, їх змушують займатися дослідженнями, нескінченними дослідженнями, – що саме по собі не погано, – але через це все набуває антропометричний характер та антропометричну теорію всіх речей і явищ.
Тому навіть сьогодні я чую, як різні люди висловлюються і підбадьорюють народ, різні вчені та інші люди, і я бачу, як в своїх настановах, в своїх промовах вони підтримують антропоцентризм. Вони забувають про присутність Господа. Вони забувають, що центром життя є Христос. І саме так, з Христом на чолі нашого життя ми повинні чинити опір і усвідомлювати все, що відбувається. Адже, як говорив святий Паїсій, Христос прибирає перепони і ми отримуємо вихід з спокуси, яким ми піддаємося. Без Христа все тьмяно і темно … Наша надія, наша сила, наш світ – це Христос.
Тому мені і сказали, що з’явився св. Никифор Прокажений і сказав: «Покличте мене, і я допоможу вам». І сказав він і те, що сказав в храмі. Він сказав: «Не бійтеся, ви не заразитеся в церкві. Саме тому ви і причащаєтеся», – сказав святий і додав: «Не бійтеся Святого Причастя». Адже святе Причастя поза передачею заразу, братія. На жаль сьогодні багато людей – звичайно ж через незнання – поводяться по-блюзнірському по відношенню до святого Причастя. Я не закликаю людей не слухати законів своєї держави: – варто перечитати історію, – Іоан Каподистрія, будучи вельми шановним президентом Греції, закрив на деякий час храми, бо тоді лютувала чума, яка була дуже заразною хворобою. І незважаючи на всю свою побожність, він був змушений закрити на час храми. Це відбувається зовсім не від того, що держава, закриваючи храми, нехтує нашою вірою або пригнічує її. Зовсім ні. Ми ж як вірні і віруючі християни знайдемо спосіб і у приватної молитві, читаючи Паролист та молебні, вимовляючи фразу «Господи Ісусе Христе сина Боже, спаси мене», і будемо спілкуватися з Господом нашим Ісусом Христом.
Адже є багато можливостей, щоб отримати світло Милості. Той, хто хоче полюбити Христа, той, що відчуває Христа в центрі свого життя, не забуває про Христа, тільки тому що тимчасово закрилася церква. Він повинен йти вперед, повинен володіти душевної сміливістю, повинен сподіватися, повинна зростати його віра, так як він просить у Христа: «зміцни, Господи, нас у вірі», щоб ми рухалися вперед і справлялися зі спокусами. І завжди в світі йти вперед для порятунку нашої безсмертної душі. Амінь.
архімандрит Єфрем (Куцу), настоятель Ватопедського монастиря на Афоні.
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»