Після Свого Воскресіння Господь Ісус повернувся і при закритих дверях постав поглядам Своїх учнів. Він приносить апостолам три дари, а натомість вони приймають жереб служіння і апостольського служіння. Що це за три недільних дари і яке посланництво, що супроводжує їх?
Перший дар – дар Миру: «Прийшов Ісус, і став посередині та й каже їм: мир вам» (Ін. 20:19). Мир – значить шлях: не відсутність спокуси і боротьби – це буде відбуватися до кінця днів наших, – а відсутність присмерку свідомості, здивування і невпевненості, які миттєво паралізують людину. Таким було і положення учнів. Побачивши розп’ятого на Хресті Господа, вони відчули глибоке розчарування і бігли, як заблудлі вівці без пастиря. Вони не знали, що їм належить здійснювати у майбутньому. Але тепер, коли вони зустрілися з воскреслим Спасителем, в їх душах запанував мир. Вони усвідомлюють своє призначення, вони знають, куди йдуть.
Другий дар – дар тріумфу: «А учні зраділи, побачивши Господа» (Ін. 20:20). Розчарування вмить змінилося радістю. Аж доти спустошені, поникли від страху, що сховалися за закритими наглухо дверима, учні негайно піднеслися, натхненні великим торжеством.
Третій дар, найважливіший з усіх, – дар Святого Духа: «Сказавши це, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого» (Ін. 20:22). Передбачаючи повне одкровення в день П’ятидесятниці, воскреслий Христос приготував Апостолам жереб носіїв духа. Це можна розглядати як виконання мети Втілення: як про це свідчать святі отці, Слово стало плоттю, щоб ми змогли прийняти Святого Духа. І як каже Володимир Лоський: «Присутність Святого Духа у кожному з нас є основа всього християнського життя».
Це і є троякий дар Воскресіння Христового: світ, радість і Святий Дух. Але дари існують для того, щоб ділитися ними з іншими, щоб приносити користь, служити на благо інших людей, тому троякий дар носить одночасно в собі характер виклику та посланництво. «Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас» (Ін. 20:21). Мир, радість і благодать Святого Духа причетні посланництво апостолів. Вони повинні продовжити справу Христа у часі та просторі, поширити Його послання про всепрощення зневіреним і змученим світу цього. Вони зміцнилися Святим Духом, з тим щоб сказати: «всі ми свідки» (Дії. 2:32).
Але обдарувавши трьома дарами і поклавши на апостолів виконання великого боргу, Господь зробив ще щось: «Він показав їм руки (і ноги) і ребра Свої» (Ін. 20:20). Чому? Поза всяким сумнівом, Він робить це для того, щоб вони пізнали Його, щоб переконати їх, що Той, Хто явився їм, є Він Сам. Він воскрес з мертвих в тому ж несказанно постраждалому на Хресті тілесному Тілі. Безумовно, за всім цим криється глибший зміст. Якщо Спаситель і показав їм п’ять ран Страстей Своїх, ще не зажили на Його Тілі, то Він це зробив для того, щоб дати зрозуміти їм, що існує тільки один єдиний спосіб для виконання покладеного на них апостольського служіння. Це проходження за Ним по шляху Хреста, поділ з Ним Його самопожертви, апостоли і самі повинні зазнати страсні рани Господа Ісуса. «Всі ми свідки», – в якій мірі кожен з нас стає свідком, тобто стає мучеником і співчуваючим Христу, у такій же мірі ми повинні бути готові розділити страждання нашого ближнього, адже тільки тоді ми зможемо стати Його істинними учнями.
На вітринах похоронних бюро звичними стали написи: «Приймаємо замовлення на вінки та хрести». Насправді, питання вибору між тими й іншими зовсім не повинен стояти: ми не можемо носити вінок перемоги воскресіння, якщо не готові підняти разом з Христом Його Хрест. В середні віки «великодні гробниці», тобто атрибутика, яка прикрашала на кожну Пасху англійські церкви, мали на собі такий напис: «Стражденний перемагає!» Це сталося з нашим Спасителем, це має статися і з нами. Давайте знайдемо на нашому тілі рани розп’ятого Господа і за допомогою Святого Духа розділимо з усіма мир і радість Христового Воскресіння!
Митрополит Діоклійський Калліст (Уер)
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»