Щоб бачити ставлення святого Кирила до пияцтва розглянемо його працю «Браття, не впивайтеся вином. Слово Кирила філософа про хмільне пиття до всіх людей».

«Так мовить хміль будь-якій людині, не тільки простій, але і ченцям, і священикам, царям і князям, багатим і бідним, і убогим, і дружинам, старим і молодим: «Я, хміль, сильний на світі більш всіх плодів земних від кореня високого і від племені сильного, і від благородної матері моєї створений Богом. У мене ноги довгі, але не особливо міцні, утроба ж неосяжна, руки мої тримають всю землю, а голову свою високо піднімаю; розум мій жодному же нерівний і невлаштований, мовою я багатомовний, очима сороміцький. Якщо хто здружиться зі мною і своїм мене зробить, то я, по-перше, зроблю його розпусником, що не молиться Богу, у всьому божевільного, що нестає на молитву і до ночі є сонливим, і у злі зі сну встає, позіхаючи і таким що блює; і накладу йому печаль велику на серце, а коли з похмілля встає, хвороба його йому найголовніше буде, бо очі його світла не бачитимуть, розум його ні про що добре думати не буде, солодко їсти він не захоче, гортань його пересихати буде, пити хотітиме, а випивши чашу або другу з похмілля, також знову нап’ється і без пам’яті буде багато днів. І поставлю в ньому хіть тілесну на всі злі помисли, на справи нечестиві, а потім вкину його в погибель велику, нехай буде вона, людина та, в безмірному пияцтві, в нехтуванні всіх, і залишить вона заповіді Божі».

Так мовить хміль: «А якщо зв’яжеться зі мною князь, перш за все зроблю його гордим і величним, а потім божевільним і нерозумним, лютим особливо і немилосердним до людей. І почне пити він всю ніч з молодими радниками своїми, спати почне до полудня, перестане давати людям своїм суд правий, а поплічники ж його почнуть у сиріт хабарі брати і суд неправий творити: сироти ж і убогі вдови гірко заплачуть і заголосять через свою земну невлаштованість. І від усіх буде той князь в нарузі і нехтуванні. Тоді усвідомить він свою погибель і гірко заплаче у своєму божевіллі, але не буде йому ніякої користі від плачу його».

Так мовить хміль: «Якщо зв’яжеться зі мною ігумен або священик, або диякон, або чернець, – буде ні Божий, ні людський, і всьому світу стане він в ненависть, і сан свій погубить».

Так мовить хміль: «А якщо зв’яжеться зі мною боярин в сані великому, зроблю його злісним і немилостивим, сріблолюбивим, і, побачивши його таким, цар або князь скине того боярина з його сану, а наостанок буде оплакувати тоді той свою погибель».

Так мовить хміль: «Якщо зв’яжеться зі мною купець, доведу його до убогості і бідності, і огидний він буде всім; ходитиме в ризі старій і подертій, і в чоботях зношених; почне у людей добрих позичати золото і срібло, закладати дружину і дітей. А з подвір’я йому нічого давати не будуть, і ніхто йому нічого в позику давати не буде, бачачи його в запої, убогим і в усьому невлаштованим».

Так мовить хміль: «Якщо зв’яжеться зі мною селянин, почне він ходити по бенкетах, і зроблю його будинок порожній, самого його – в боргах, дружина і діти його підуть по людях роботи шукати».

Так мовить хміль: «Якщо зв’язуються зі мною слуга царів чи князів, зроблю його князю ненависним, і буде він ні дворянин, ні селянин, і помре він у хворобі за своє ж невігластво».

Так мовить хміль: «Якщо зв’яжеться зі мною ремісничий (майстровий) чоловік, як би не був він мудрий, заберу у нього розум і молодість його погублю, і зроблю його злим п’яницею, гіршим за всіх людей, і наведу на нього дні злі, і рукоділлям своїм займатися він не захоче, тільки хотітиме пити, не буде йому добра в усьому його житті».

Так мовить хміль: «Якщо зв’яжеться зі мною жона, як би не була мудра, почне впиватися до п’яну, зроблю її блудницею і розпалю в ній хіть на блуд, а потім вже наведу її в кончину і на ганьбу, і всім вона буде в докір: краще б їй не народжуватися».

Отже, хто не залишить пияцтва і злого біснування, то створить його хміль окаянний гіршим від ідола, бо ідоли не можуть творити ні добра, ні зла, п’яний чоловік завжди зло творить навіть і в доброму місці. Якби пив він на славу Божу, ніщо б йому не шкодило, так і пише апостол Павло: «чи ви їсте, чи п’єте, все робіть на славу Божу» (1Кор.10,31). П’яний же чоловік у розчулення не прийде, коли він згрішить, ні в чому не покається і гірше біснуватого буває, – біснуватий страждає тимчасово поневолі, а коли від муки своєї в інший вік прийде, життя вічне прийме. Від тверезого розуму, людина, що згрішила, покається і помолиться Господу Богу про своє прогрішення, і прийме прощення, і в істині ходити буде. П’яний ж страждає по своїй волі, готуючи собі вічні муки.

Тому молю вас, браття, слухайте себе і будьте тверезі, і уникайте безмірного пияцтва. П’яний буває гіршим від біснуватого, бо біснуватий хоч в молодика в себе приходить, а п’яний, напиваючись, завжди біснується. П’яний подібний лише до свині: свиня куди б не увійшла, ніздрями запах винограду шукає, а як відчує його, так і йде до нього; так і п’яний, вулицями ходячи, всякого двору двері відкриває і слухає: де п’ють? – А якщо де у двір не впустять його, сумує і нарікає, відходить від двору того і всіх зустрічних запитує: де ще бенкетують? Заповіді ж Божі п’яний нехтує і про душу свою не дбає, про смерть не пам’ятає, страждань грізних і страшних не боїться і розум свій тим губить.

Молю вас, браття, і заповідаю, скількох багатьох людей погубило безмірне пияцтво! Апостол Павло говорить, що п’яниці не успадкують Царства Божого, але уготовані їм муки вічні з розбійниками і вбивцями довіку їм мучитися, як явлено то було Богом ще в древніх віках: великі мужі і угодники Божі гинули від пияцтва, царів багато від царств своїх було відкинуто, багато святителів святительство своє губили пияцтвом, сильні силу свою втрачали, хоробрих меч зраджував, багаті зубожіли, багаторічні, почавши пити, скоро вмирали, здорові хворими ставали. Без Божого Суду п’яниці швидко вмирають, як і вішальники-самогубці. А якщо хто в пияцтві помре, той сам собі ворогом і вбивцею буде, і створить собі другом диявола, перед Богом же в ненависть Його впаде.

І належить нам всіляко берегти себе від великого і злого пияцтва, бо в цьому великому пияцтві відбувається все зле беззаконня: пияцтво губить розум, ламає здоров’я, від нього всі прибутки губляться. Безмірне пияцтво князя зробить землю його порожньою; людей заможних по світу в роботу пускає; простим людям борги чинить; мудрим художникам розум губить і мистецтво їх псує, бо не можуть вони тоді розуміти свого рукоділля; простим ремісникам чинить невпинне зітхання і ридання, і убозтво. Зле пияцтво братів приводить до сварок і позовів. Зле пияцтво дружин від чоловіків розлучає, дітей на роботу віддає. Зле пияцтво хвороба і сором, і убозтво за собою призводить, ногам хвороби дає, рукам тремтіння творить і зір в очах притуплює. Зле пияцтво молитися не дає, книг Святого Письма читати не велить, в розчулення не приводить і страх Божий виганяє, віддає смерті і в вогонь вічний посилає. Пияцтво красу особи губить, дає тверезим привід до глузування.

Від кого чутка, плітки і розчарування? – Від п’яниці. Кому блуд творити? – П’яниці. У кого очі багряні? – У п’яниці. У кого дикий погляд? – У п’яниці. Ох, кому тяжке горе, кому лютість в житті, кому? – П’яниці.

Не подібні п’яниці ні людям, ні худобі, – тільки одному дияволу. Ангели відвертаються від п’яниць, людям вони огидні і осоружні. У п’яниці язик довгий, уста, не закриті. Хто огидний Богу? – П’яниця. На кому одяг обдертий? – На п’яниці. Хто вулицями ходить і кричить? – П’яниця. Хто нагим, людей не соромлячись, бігає? – П’яниця. Хто впивається, хто раптово помирає? – П’яниця. Хто гірший від всіх, кого смолою обливають? – П’яницю. Кого в вогонь заштовхують? – П’яницю. Кому чашу вина просити? – П’яниці. Від кого сморід великий, хто рано їсть? – П’яниця. Хто просипає заутреню? – П’яниця. Хто постійно в сварках, соромі і рабстві? – П’яниця. Кого розумовими муками мучать? – П’яницю. Хто в багні валяється, хто впав і забив голову? – П’яниця. Хто руку або ногу зламав? – П’яниця. Хто повісився? – П’яниця. Хто брудний, у кого очі підбито? – У п’яниці.

Молю ж вас всіх, браття, біжіть від злого і лихого пияцтва! Недобре без міри впиватися, пам’ятайте, браття. Незрозумілого і злого пияцтва уникайте ви, непокірні і грубі люди. Потрібно було і воду-то в міру пити, а вина же ще менше приймати, а то лише заради нездужань тілесних. Пам’ятайте, що перша чаша йде на здоров’я, друга для втіхи, третя в пияцтво, а четверта в біснування. Браття, не впивайтеся вином, бо якщо вогонь випробовує золото і срібло і залізо тверде, то вино страчує серце людини. Якщо і будеш пити, то в міру, тоді і тверезий будеш, і мудрий, бо від початку вино створено для веселощів, а не для шаленого пияцтва. Веселість душі і серця – пити вино в міру, гіркота ж душі і згуба – надмірне пиття вина».

Підготував прот. Іван Голуб, ЛПБА