Про Преображення Господа і Бога нашого Ісуса Христа оповідають троє євангелістів – Матфей, Марк та Лука відбулося на горі Фавор, неподалік міста Назарету. Турбуючись за Своїх учнів і апостолів перед Своїми земними стражданнями які Він мав знести від римських воїнів, розп’яття і смерть і щоби зміцнити в них віру в Себе як Сина Божого, Господь постає перед Своїми учнями в особливій, Божественній славі.
Окрім того, разом із Господом апостолам з’являються ветхозавітні пророки – Мойсей та Ілля, які розмовляють з Христом. Їхня присутність на горі Фавор свідчить про те, що Ісус належить не тільки до земного, фізичного світу, а одночасно перебуває за часом і простором, перебуває у вічності, а Його природа – Божественна. Оповідаючи про цю подію євангелісти через відсутність у людській мові відповідних слів для опису Фаворської Слави Божої вдаються до порівнянь лику та одягу Ісуса з «сонцем» та «світлом» (Мт. 17:2), із «снігом» (Мк. 9:3), і з «блиском» (Лк. 9:29). Апостоли Петро, Яків та Іоан були не лише свідками, а й співучасниками Фаворського Преображення яке наповнило їх дивного почуття натхнення, миру та спокою. На горі Фавор апостоли чують голос із хмари: «Цей є Син мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління; слухайте Його» (Мт. 17:5). Ті ж слова Божественного гласу лунали над Йорданськими водами у момент хрещення Господнього. Великий вчитель Церкви, святитель Григорій Палама роздумуючи про особливості фаворського світла, в якому явився Ісус Христос Своїм апостолам, стверджував, що це було не фізичне світло а нестворене, видиме явлення Божественної енергії, Божественної благодаті.
Саме на горі Фавор у сяйві Божественної слави знову відкривається людям Божественна природа Ісуса Христа. Бог і Творець Всесвіту поширює енергію життя, що виходить з Нього на всесвіт, на всю нашу землю та найвіддаленіший її куточок й на всіх людей. І всі, які не чинять Богові активного опору, перемінюються силою Божественної благодаті. Апостоли, сприйнявши Божественну благодать, пережили невимовну духовну радість, так само і ми покликані з благоговінням і вірою відкривати свою душу назустріч благодаті, яку виливає на нас Отець Небесний, і перетворювати себе та оточуючий світ навкруг себе.
P. S. – З часів апостольських (третє і четверте апостольські правила) Церквою встановлено освячення дозрілих плодів, перед їх вживанням в їжу, з проголошенням при цьому особливої молитви. Церква молить Господа, щоб Він тим, що споживають плоди дарував освячення душі разом з освяченням тіла, щоб зберігав життя їх у спокої і радості, щоб самі ці плоди дуже примножив. Церква Христова благословляє й освячує принесені плоди святим Іменем Бога, в Тройці славимого, і окропленням води святої.
+ Іоасаф (Василиків),
митрополит Івано-Франківський і Галицький