Ікона Божої Матері Одигитрія Львівська є однією із найдавніших святинь та найзагадковіших пам’яток української церковної культури. Символічно, що, даруючи милість та материнську опіку місту Львову, Пресвята Богородиця-Одигитрія впродовж усієї історії благословляла Своєю благодатною присутністю всіх християн міста Львова – православних, оскільки її написав іконописець для одного із православних храмів Львова; католицьких, бо саме з часу освячення в латинському кафедральному соборі маємо першу задокументовану її дату; вірменських, оскільки впродовж тривалого часу вірменські архієпископи зберігали цю святиню у своєму палаці. Важливим є те, що й сьогодні до святого образу молитовно звертаються християни, а ікона Пресвятої Богородиці із музейної каплиці Львівської національної галереї мистецтв дарує зцілення тим, хто до неї приходить.
Під час виставки вірменських пам’яток у Львові 1932 року ікона вперше стала предметом наукових досліджень мистецтвознавців. На той час ікона знаходилася в каплиці палацу вірменських архієпископів. Тоді дослідники М. Гембарович і Т. Маньковський характеризували образ як ікону «візантинізуючої Мадонни» перемальовану близько 1534 року. Датування пам’ятки грунтувалося на найдавнішому записі на звороті ікони, який засвідчує її освячення Львівським латинським архієпископом Бернардом Вільчеком саме цього року, інші зазначені на іконі дати 1586 р. та 1671 р., вказують на час «відновлень» – перемалювань зображення.
Після Другої світової війни ікона на певний період зникла з поля зору, і знову привернула увагу громадськості у 1984 році, коли потрапила до фондів Львівської картинної галереї. За свідченням директора галереї, відомого українського мистецтвознавця, Героя України Бориса Григоровича Возницького, приніс ікону в червні 1984 року інженер Андрій Отко. З його слів, у 40-х рр. XX ст. ікону переховувала вчителька школи вірменок-бенедиктинок п. Станкевич. Після смерті вчительки ікона опинилась у її вихованки Софії Блонської, матері А. Отка.
У відділі реставрації картинної галереї (нині – Львівська національна галерея мистецтв) було розкрито первісний авторський живопис, який зберігся без суттєвих втрат, усунуто пізніші записи XVI – XVII ст. Відрізані зверху і знизу краї дошки вирішили не реконструювати, не поновили втрат ґрунту, не робили тонування. Для експонування ікони виготовили спеціальне обрамлення з мікрокліматом, що перешкоджало деформуванню основи. Реставраційні роботи виконав художник-реставратор вищої категорії Володимир Мокрій. У 1987 році ікону Богородиці Львівську представили на виставці, і вона увійшла до каталогу відреставрованих творів мистецтва з датуванням, яке запропонував Б. Г. Возницький – 1360 рік.
Згідно з концепцією Б. Г. Возницького, ікону перенесли з котроїсь із православних церков до латинської катедри у зв’язку із тим, що пожежа в місті 1527 року знищила оздобу інтер’єру храму. В другій половині XVI ст., коли Католицька Церква активно впроваджувала в життя рішення Тридентського собору, ікону, як створену іновірцем, 1586 року переписав, можливо, вірменський маляр Павло Богуш. Коли ж Львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський ініціював «очищення костелів від чужих ікон», образ передали вірменам. Таким чином, Львівська ікона Богородиці зберігалася у вірменському соборі до XX ст. Одним із аргументів на користь раннього датування ікони XIV ст. (1360 р.), Б. Г. Возницький вважає стилістичну близькість образу із «Мадонною з Вевержі», що зберігається у Національній галереї в Празі.
Таким чином, історія виникнення святині та унікальної пам’ятки може бути пов’язана з пізньовізантійською традицією ісихастського іконописання (йдеться про образ на темному тлі), що була характерною для православної церковної культури XIV – XV cт.ст.
Новітне прославлення відбулося 4 грудня 2010 р. під час святительського візиту до Львова Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Ініціатива вшанування ікони належала герою України Борису Возницькому, який фактично повернув її львів‘янам. З Львівської галереї мистецтв, де й до сьогодні знаходиться її оригінал, було перенесено образ до Покровського кафедрального собору, де відбувся чин її прославлення та освячено Святійшим Патріархом Філаретом чотири чудотворних списки. Один із них було встановлено у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Львова. Через 9 днів 13 грудня 2010 р. на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату було вирішено встановити день особливого шанування Львівської ікони Богородиці «Одигитрії-Провідниці» у перший недільний день після дня пам‘яті святого вмч. Юрія Переможця (23 квітня/6 травня).
Отже, ось вже упродовж багатьох століть Пресвята Богородиця вислуховує прохання та молитви і через милість її Божественного Сина дарує людям зцілення духовних і тілесних немічей. Відомі випадки, коли після молитов перед Львівською іконою Богородиці видужували онкологічна хворі, а також зцілялися жінки, які страждали від безпліддя.
Високопреосвященний Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський
МОЛИТВА ПЕРЕД ІКОНОЮ БОЖОЇ МАТЕРІ «ЛЬВІВСЬКА ОДИГИТРІЯ-ПРОВІДНИЦЯ»
О, Діво Божественна і нині Небесна, як ми висловимо все те, чим обдарована Ти? Як прославимо Тебе – Скарбнице слави? І сама пам’ять про Тебе освятила тих, хто пам’ятає; І саме прагнення до Тебе освятило розум осяяних, відразу ж піднявши його до Божественної висоти; через Тебе просвітлюється душевне око; через Тебе осяюється дух натхненням Божественного Духа; тому що Ти стала Управителькою і Сукупністю благодатних дарувань; не в тому розумінні, щоб зберігати це за Собою, але для того, щоб весь всесвіт наповнити благодаттю; тому що Той, хто має невичерпні скарбниці призначається заради розподілу їх: бо ж для чого ж тоді Він зберігав би те багатство захованим, якщо воно не зменшується? Тому то щедро подай всім людям Твоїм, всьому насліддю Твоєму милість і Твої дари. О, Владичице, розірви кайдани закованих! Бо Ти бачиш якими і скількома бідами ми обтяжені: і особистими, і чужими; і внутрішніми, і зовнішніми. Твоєю силою перетвори це все на краще: народ наш примири і пом’якши їхні серця, а тих, хто нападає на нас, подібно до диких звірів, прожени. Град наш Лева, усі села і міста краю Галицького, збережи. Простягни омофор Твоєї благодаті над Україною нашою та над народом її. Зрівняй з нашими стражданнями Твою допомогу і зцілення, даруючи душам і тілам рясну благодать, потрібну для всього; і якби ми не вмістили її, вчини нас більш здібними для того, щоб вмістити, і відміряй таким чином, щоб Твоєю благодаттю будучи спасенні і зміцненні, ми славили Предвічне Слово, що з Тебе заради нас втілилося, з Безначальним Його Отцем і Животворчим Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!