Пам’ять 28 квітня / 11 травня

Святитель Кирило Туровський народився у відомій багатій родині, в білоруському місті Турові, що знаходиться на річці Прип’ять, та отримав ґрунтовну освіту (знав кілька іноземних мов, грецьку та візантійську літературу).

Не маючи ні пристрасті, ні прагнення до матеріальних багатств, найбільше він був захоплений думками про вищі предмети буття.

З більшою ретельністю Кирило вивчав Біблію та творіння Святих Отців, що вели до спасіння. Згодом він став неперевершеним знавцем Святого Письма, приймаючи його не тільки розумом, а й серцем.

Коли прийшов час, згідно задуму Божому і по покликанню власної волі, він відмовився від багатої спадщини і пішов у Борисоглібський монастир, що знаходився біля Турова.

Тут, під керівництвом досвідчених наставників, він навчався і прилучався до аскетичного життя, тут дав обітниці і прийняв чернечий постриг.

Живучи в обителі, Кирило багато молився, виснажував своє тіло постом і чуванням. Поступово він зростав у досконалості, стаючи благодатним сосудом Духа Святого.

Братія дивувалися його полум’яної набожності, цілеспрямованості, глибоким смиренням, і він служив їм прикладом.

Одним з головних правил поведінки святого Кирила в монастирі був безумовний послух ігумену. Сам він неодноразово висловлювався, досить гостро, що той, хто не має послуху ігумену, не може спастися.

Бажаючи наслідувати найбільш важкий подвиг Святих Отців, він обрав подвиг стовпництва і, вже бувші стовпником, став знаменитий як проповідник «божественних писань». Саме в цей період було їм було складено кілька важливих повчань.

Після кончини Туровського архіпастиря братія хотіли бачити на його місці, що звільнилося Кирила. Князь і жителі міста хотіли того ж. Слухаючи прохання мешканців і висловлюючи особисту згоду з кандидатурою Кирила, митрополит висвятив його на єпископа Туровського.

Ставши архіпастирем, блаженний Кирило ще більше збільшив свої подвиги. Разом з тим, він з усією відповідальністю підійшов до виконання головних завдань, що стояли перед ним як перед правлячим архієреєм.

Так, велику увагу він приділяв боротьбі за чистоту Православ’я. На Соборі 1169 року святитель Кирило засудив єпископа Теодора, людину поганого життя і поганих думок, який «прославився» ухиленням в єресь і багатьма лиходійствами. Святий особисто брав участь у викритті Теодора. Згідно з деякими свідченнями, він особисто піддав його архієрейському прокляттю

Одним з напрямків діяльності єпископа Кирила була проповідь. Він активно проповідував в храмі і через письмові твори.

Твори святого Кирила користалися чималою популярністю. Їх любили читати навіть Київські князі, бо відчували у них благодать науки благочестя.

В кінці земного життя, близько 1180-1182 років святий Кирило, який мав велике прагнення до молитовного усамітнення і богоспоглядання, залишив єпископську кафедру і відійшов на спокій.

У цей період він продовжував займатися письменницькою діяльністю, а сила його письменницького і проповідницького таланту була такою, що згодом за ним закріпилося прізвисько Златоуст. Твори святителя тиражувалися в збірниках поряд з творами відомих Вселенських Отців.

До нашого часу дійшло велике число урочистих Слів і проповідей Кирила: Притча про душу і тіло, Повість про білоризця і і чорноризця, Сказання про чорноризький чин, вісім Слів на церковні свята (у тиждень цвітний, на Великдень, на Неділю Томи, на Неділю жінок мироносиць, про розслабленого, про сліпця, на Вознесіння, на собор св. отців Нікейського собору); крім того, збереглося Послання Кирила до архімандрита Києво-Печерського монастиря Василя і цілий ряд молитовних текстів (близько 30 молитов, канони). У всіх цих творах Кирило проявляється як церковний письменник найвищого рівня. Його писання за змістом завжди спрямовані до тлумачення євангельських істин (як «Слово на Неділю Томи», у якому автор, нагадуючи зміст свята, пояснює пастві, як варто застосовувати до себе приклад апостола Томи й повчатися від слів Христа, звернених до нього, або ж Сказання про чорноризький чин, що розповідає про смиренність, терпіння, увагу до своєї душі, яким проповідник прагне навчити своїх слухачів і читачів). Форма творів Кирила виконана у великій майстерності; він був митецьким ритором, який володів складними уподібненнями, тонкими ремінісценціями, усіма риторичними правилами прикрас мови. Він писав як прямий спадкоємець школи візантійських проповідників, недарма в різних збірниках і Торжественниках його Слова містилися поруч із творами Іоана Златоуста, Григорія Богослова, Феофілакта Болгарського й інших знаменитих християнських учителів. Молитви Кирила, так само як і його слова і проповіді, органічно вписуються в церковну традицію. І за змістом, і за формою вони відповідають найкращим зразкам цього жанру. Проповіді Кирила мали вплив і за межами України та увійшли до різних збірників проповідницької літератури. Молитви суворо аскетичного характеру є у вжитку до наших днів. Тема про сліпого та кульгавого розповсюджена в фольклорі, тема другого оповідання — запозичена з «Варлама і Йоасафа».

Святитель Кирило Туровський мирно спочив у Господі 28 квітня 1183 року.

 Тропар святителя Кирила, єпископа Туровського, глас 4

Поборник та садовник благочестя, / слава ченців і стовпників, / святитель всехвальний пастви Турова, / вчитель златоусти, / що світлом богословського вчення свого просвітив єси всі кінці Київської Русі, / у молитві до Бога благодатна допомога грішникам, / Кирила Богомудрий, моли Христа Бога, / щоб ствердитися нам, співвітчизникам твоїм, / у Православ’ї, благочесті й єдинодумності.

Кондак святителя Кирила, єпископа Туровського, глас 4

Старанний у молитовному бдінні, / і добрим вчителям набожності був єси, / терпінню і смиренню навчав ти паству свою, / благочестям набожності й правди стадо Христове просвітляв, / і мелодійним словом всю землю Київської Русі повчаючи, / усіх на правдивий шлях заповітів Господніх, / силою духу твого скеровував єси, / і нині освіти , як сонце, людей твоїх, що мороком гріху окутані, / і до покаяння нас приведи.

Величання святителю Кирилу, єпископу Туровському.

Величаємо тебе, / подвижник і святитель Кирила / златоусти вчитель вірних Київського Православ’я, / і шануємо святу пам’ять твою, / бо ти є старанний предстоятель перед Богом за всіх нас / і молитовник горячи про спасіння душ наших.