Прапор в руках Христа є виключно на іконах, пов’язаних з Воскресінням і зішестям в пекло, і більше ні на яких інших.
Вперше в руках Христа прапор з’являється на зображеннях, характерних для західноєвропейського християнства – а саме, на іконах «Descensus ad inferos», Зішестя в пекло. Вони пов’язані з догматом Апостольського Кредо. Саме на ілюстраціях цього догмату, причому тільки починаючи з XII ст., у руках Христа вперше з’являється прапор.
Прапор присутній в одному з найбільш ранніх зображень зішестя – мініатюри Псалтиря Тиберія (1054), але тут прапор майорить над німбом Христа, в той час як обидві Його руки опущені до людей, що знаходяться в розкритої пащі. Прапор представлений у вигляді сегмента кола, оточеного «променями» на кшталт сонця. Як одне з перших зображень Христа, який тримає прапор, можна назвати мініатюру з Псалтиря св Альбано (1145), де Христос, нахилившись до пащі, праву руку простягає людям, а лівій тримає хрест з білим прапором. Прапор присутній також на рельєфі капітелі Нотр-Дам в Херефорде (Англія, XI-XII ст.) – його держак не увінчаний хрестом, трикутне полотно роздувається поруч з ликом Христа.
Тільки пізніше, після 1300 року прапор стане фактично обов’язковим атрибутом образів Descensus у всій Європі.
До XI століття на іконах, що зображують Воскресіння, в руках Христа могли бути тільки хрест, сувій або Євангеліє.
Наприклад, на мозаїці в каплиці архієпископа в Равенні (470 м) Христос-переможця зневажає голови лева і змія; в руках Його хрест і Євангеліє, розкрите на словах «Ego sum via, veritas et vita» (Я є шлях, істина і життя) – для позначення перемоги над уособленням зла не потрібні були додаткові знаки.
Однак пізніше з’явилася традиція малювати Спасителя, який тримає прапор.
Сам малюнок Христа, що Воскрес з Гробу, з’явився в мистецтві Західної Європи не раніше XI ст., а поширення набуває тільки в XIV ст. До цього часу вже існувало зображення Воскресіння – візантійський образ Анастасіс (іконографія якого цілком склалася до початку VI століття); новий образ показує Подію в її «історичному», земному аспекті. Неможливо прийомами живописного реалізму показати духовний реалізм Події. Зокрема, кожен раз художник повстає перед необхідністю показати не тільки Самого воскреслого Бога, але і вибрати глядачів цієї Події (воїни, що поставлені стерегти Гріб – або ж ангели) і їх реакцію, яка відрізняється від нестями до відчаю і від переляку до веселощів.
Прапор в руках Христа на образах «Зішестя в пекло» – а пізніше і на образах «Повстання з Гробу» може бути як білого, так і червоного кольору (наприклад, картини Ель Греко і Рубенса)
Христос показаний в блиску слави, крокує по повітрю з білим прапором перемоги над смертю.
На зображеннях Англії і Німеччини, на фресках Данії до XV ст. він частіше червоного кольору (Ханс Рафон. Зішестя в пекло), присутній на зображеннях Descensus Пахера, на фресці Еструплунда, на гравюрі Дюрера. Він може бути в вигляді справжнього прапору, що роздувається на держаку (наприклад, в Джотто – білий з червоним хрестом і Дуччо ді Буанісенья – червоний з білим хрестом).
Основне значення цього святого знака швидше за все пов’язано не з перемогою, а з виступом в похід, мобілізацією сил для війни і натхненням в важкий момент битви.
У зображенні Descensus ad inferos – Зішестя в пекло – цей аспект символічного значення проявився з найбільшою силою: Христос зображений в той момент, коли Він йде війною проти ворога всього людства і всього Царства Небесного – проти сатани. Це не переможне зображення, а початок вирішальної битви. Христос показаний таким, що наближається до пекельних укріплень, звідки показуються демони, які стріляють в Нього, ллють смолу, загрожують гаками; проти всього війська пекла Христос виступає на самоті, несучи прапор.
Так само і на образах «Повстання з Гробу». У своїй послідовності ці дві картинки стають складовими частинами алегорії священної війни з царством диявола і смерті: початком головного бою під священним прапором і переможним поверненням.
На деяких зображеннях Прапор в руках Христа виглядає як біло-червоно-білий, нагадуючи Національний Прапор Білорусі.
Леонід Карпович, м. Луна-Воля (Білорусь)
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»