«Правилом віри і образом лагідності, учителем стриманості явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смирення високе, убогістю багате…»

(Тропар святителю Миколаю)

Такими словами дорогі браття і сестри прославляє Свята Церква Христова великого Божого угодника, швидкого помічника і молитвеника – святителя і чудотворця Миколая. В історії Церкви було багато великих і славних святителів, багатьох з них Церква причислила до лику святих, але одним із найбільш шанованих – святитель Миколай. Його ім’я є тією шляховказуючою зіркою яка сіяє на церковному небозводі і вказує шлях кожному християнинові в Царство небесне. Святителя Миколая шанує весь християнський світ, тому що він є близьким і дорогим кожній  сумуючій душі, швидкий до  вислуховування молитов про допомогу.

Святитель Миколай народився в 3-му столітті в м. Патари, Мала Азія, в благочестивій сім’ї. Батьки виховали свого єдиного сина в страсі Божому. Це були тяжкі часи для церкви, час гоніння на християн. З юних років святий Миколай наповнився благодатною духовною силою, ревністю і любов’ю до Бога і до людей, спрагою духовного подвигу. З дитячих років він мав чудесний дар молитви. Гаряча і безперестанна молитва переповнювала все його єство. Приборкуючи тілесні похоті, він «в юності був як старець» – говориться в його життєвому описі.

Батьки віддали його на виховання єпископу. Незабаром вся Патарська Церква, побачила добродійства дивного юнака, і його було обрано пресвітером (священиком). Єпископ який рукопокладав майбутнього святителя в пресвітери, за повелінням Святого Духа звернувся до народу і промовив ось такі пророчі слова: «Я бачу дорогі браття і сестри нове сонце, яке сходить над землею і являє собою милостиву втіху для засмучених. Блаженною буде  та паства, яка сподобиться мати в себе такого пастиря, бо він добре буде пасти душі заблукалі, переконає їх наживати благочестя і буде милосердним помічником в бідах та скорботах».

Розпочалося важке пастирське життя повне смутку і невигод. Молодий пастир постом і молитвою вів свою паству до Бога. Аж ось в місті Мирах столиці провінції Лікія, вмирає єпископ. Там зібралися всі сусідні архієреї, щоб вибрати достойного архіпастиря. Господь чудесним способом вказав на святого Миколая, який нещодавно прибув у це місто. Одному з єпископів було дано об’явлення проте, що священик на ім’я Миколай, який першим увійде в Церкву, повинен стати єпископом.

Після висвячення на єпископа святитель Миколай сказав собі: «Миколаю, твій сан вимагає від тебе, щоб ти жив не для себе, а для других для своєї пастви». Працюючі та обтяжені – такою є паства святителя Миколая її він присвятив все своє життя, живучи її проблемами і скорботами. В цей час імператор Діоклетіан піднімає нову хвилю гонінь проти християн і архіпастир Мир Ликійських потрапляє у в’язницю. Але і тут, разом із християнами переносячи голод, спрагу, тісноту, терпіння, він втішає тих, які впадають у розпач, укріплює віру у маловірних, підносить їх дух перед майбутніми муками за Христову віру.

В часи рівноапостольного імператора Костянтина Великого гоніння на християн припинилися тоді святитель Миколай повертається на свою кафедру і продовжує діло церковного устрою.

Дорогі браття і сестри! Кожного разу коли ми святкуємо пам’ять святителя Миколая, ми чуємо на богослужінні євангельську притчу про доброго пастиря (Ін.10,14), про те як він входить в овечу кошару, як воротар відкриває йому двері і пастир кличе своїх овець, називаючи кожного на ім’я і вони знаючи його голос довірливо йдуть за ним, а він коли бачить вовка, що надходить, покладає за них своє життя.

Святитель Христовий Миколай благодатний лікар, милосердний кормитель, чудесний визволитель від бід і напастей, багатьох від загибелі оберіг, незчисленних непошкодженими зберіг, засяяв, як яскраве світло в Церкві Божій, став добрим пастирем не тільки для своєї пастви, але для всіх християн.

Великим благом дорогі браття і сестри було для тих християн, які належали до пастви доброго пастиря – святителя і чудотворця Миколая, бути серед овець його словесного стада. Хто б з нас не хотів би, щоб цей Христовий пастир вів його до спасіння і захищав, і називав його по імені, і піклувався та молився за нього. Але для цього потрібно чути його голос, слідувати за його вченням і наслідували його святе життя.

Святителя Миколая ми називаємо правилом віри, бо він дійсно є захисником святої Православної віри, істинного Христового вчення. Якщо ми хочемо бути в числі овець його словесної пастви, то повинні, твердо зберігати Святу Православну віру, захищати її і узгоджувати з нею все своє життя.

Прикладом лагідності називаємо ми святителя Миколая, тобто взірцем любові, милосердя і всепрощення. Також і ми самі повинні запроваджувати в своє життя заповіти любові, смирення, всепрощення і милосердя.

Учителем стриманості ми називаємо великого Божого угодника Миколая і цього стримання повинні навчатися від нього.

Тож молімося щиро і усердно улюблені браття і сестри, до пастиря доброго святителя і чудотворця Миколая, нехай він направить нас на ту дорогу наслідування його святого безкорисливого життя і збереже нас своїми молитвами від усякого зла.

Закличмо мої дорогі во Христі ось такими словами до святого Миколая: «О святителю отче Миколаю, молися за нас, як добрий пастир своєї словесної пастви».

свящ. Іван Голуб. викладач ЛПБА УПЦ КП