«Хто хоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу задля Мене та вангелії, той її спасе»
(Мф.10.32-39).
Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми прийшли до храму, щоб вшанувати пам’ять, святого великомученика Димитрія, який пожертвував своє життя за Христа. Сьогоднішня Євангельська розповідь, яку ми з вами чули, дає нам відповідь на важливе запитання яке хвилює кожного віруючого: чому світ переслідує людей які намагаються жити чесним і богобоязливим життям? Кожен з нас, дорогі у Христі, на власному досвіді вже не раз переконався, що світ справді не любить людей які є добрими християнами і намагаються у міру своїх сил і можливостей виконувати волю Божу. А причина у тому, що грішний світ не розуміє таких людей, і через це й не любить їх, їхні чесноти і праведне життя нагадують грішному світові про його гріхи і провини, якими він ображає Бога-Творця. Грішний світ ненавидить праведних людей, бо вони не йдуть його слідами, вони йому чужі. Ісус Христос виразно натякає на безупинну боротьбу проти зла у світі, коли каже: «Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести, а меч» (Мф.10.34). Так само й, апостол Павло нагадує про ту постійну боротьбу з дияволом, кажучи: «Будьте тверезі й чувайте. Супротивник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Чиніть спротив йому, сильні вірою» (1Петр.5.8).
Приклад боротьби зі злом показав нам Христос на землі. Він боровся проти зла в двоякий спосіб: проти тіла, оздоровлюючи хворих і воскрешаючи померлих, щоб виявити свою всемогутність, і проти духовного зла — гріха й фальшивого навчання. Він проповідував своє Слово й відпускав гріхи, гнівно картав фарисеїв, садукеїв та книжників, які не хотіли йти дорогою Божих заповідей. Христос не переставав попереджувати народ, остерігаючи його перед небезпеками грішної дороги та вказуючи на обов’язки полишити диявола й навернутися до Бога. Подібної боротьби проти зла, диявола й гріха вимагає Христос і від нас. «Не бійтесь, — каже Він, — тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу й тіло». Це означає: що не треба зважати на погрози грішників, котрі за поширення Божої правди можуть навіть убити, адже більше вони вже нічого заподіяти не зможуть. Необхідно боятись Господа, який за, гріхи може відняти не лише земне життя, але й після смерті, засудити на страшні муки у пеклі. В цій боротьбі проти гріха й зла у світі ніщо не повинно вас зупинити, навіть якщо, близькі та рідні стоять на боці диявола, нехтуючи Божі заповіді.
Син Божий, прийшовши на грішну землю, пожертвував за нас стільки, що має повне право вимагати від нас пожертви усього, що маємо, навіть власного життя. Хто знає, може, ми самі колись потрапимо у подібні, як Христос, обставини, і прийматимемо смерть, від тих, що нас ненавидять. Бадьорімось у ту хвилину, коли здається, що всі нас покинули, бо Господь з нами. Наш Спаситель і Господь Ісус Христос, який це все перейшов, ніколи не залишить нас без допомоги. Виконуючи Божі заповіді і сповняючи Господню волю на землі, ми робимо це для власного добра. У такий спосіб заслуговуємо собі нагороду в небі. Чим більше поборюємо зло, тим більший вінець слави одержимо з рук Господа. І тоді сміливо можемо сказати разом з апостолом народів: «Я подвигом добрим змагався, біг скінчив, віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його; дасть мені Господь, справедливий Суддя: та не лише мені, але й усім тим, що з любов’ю чекали на Його появу». (2Тим.4.8).
Святкуючи пам’ять святого великомученика Димитрія закличмо його на допомогу у перенесені всіх життєвих труднощів, і просімо його, святий великомученику Димитрію моли Бога за нас.
свящ. Іван Голуб викладач ЛПБА, УПЦ КП.